Stephanorhinus

Stephanorhinus Період існування: пізній пліоцен — пізній плейстоцен 3.4–0.04 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Скелет Stephanorhinus etruscus
Скелет Stephanorhinus hundsheimensis
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина:	Носорогові (Rhinocerotidae)
Триба:	Dicerorhinini
Рід:	†Stephanorhinus Kretzoi, 1942
Типовий вид
†Rhinoceros etruscus Falconer, 1868
Вікісховище: Stephanorhinus

Stephanorhinus — вимерлий рід дворогих носорогів, що мешкав у Євразії та Північній Африці в період пізнього пліоцену — пізнього плейстоцену. Види Stephanorhinus були переважаючими і часто єдиними видами носорогів у більшій частині помірної Євразії, особливо в Європі, протягом більшої частини плейстоцену. Останні два види Stephanorhinus – S. kirchbergensis і S. hemitoechus – вимерли під час останнього льодовикового періоду.

Таксономія

Розміщення Stephanorhinus kirchbergensis серед сучасних і субфосильних видів носорогів на основі ядерних геномів[1]:

	Elasmotheriinae †Elasmotherium sibiricum   Rhinocerotinae     Diceros bicornis     Ceratotherium simum           Rhinoceros unicornis     Rhinoceros sondaicus         Dicerorhinus sumatrensis       † Coelodonta antiquitatis     † Stephanorhinus kirchbergensis

Баєсівська морфологічна філогенія[2]:

Hyrachyus eximius       Tapirus terrestris   Rhinocerotidae   Trigonias osborni       Ronzotherium filholi     Aceratheriini   Plesiaceratherium mirallesi       Aceratherium incisivum     Hoploaceratherium tetradactylum         Teleoceratina   Brachypotherium perimense     Teleoceras fossiger     Rhinocerotina     Gaindatherium browni     Lartetotherium sansaniense         Nesorhinus   Nesorhinus hayasakai     Nesorhinus philippinensis     Rhinoceros   Rhinoceros sondaicus     Rhinoceros unicornis         Dicerorhinus   Dicerorhinus gwebinensis       Dicerorhinus fusuiensis     Dicerorhinus sumatrensis           Dihoplus schleiermacheri       "Dihoplus" pikermiensis     Coelodonta   Coelodonta thibetana       Coelodonta nihowanensis       Coelodonta tologoijensis       Coelodonta antiquitatis antiquitatis     Coelodonta antiquitatis praecursor             Pliorhinus   Pliorhinus megarhinus     Pliorhinus miguelcrusafonti     Stephanorhinus   Stephanorhinus jeanvireti       Stephanorhinus etruscus       Stephanorhinus hundsheimensis       Stephanorhinus hemitoechus     Stephanorhinus kirchbergensis

Опис

Малюнок Stephanorhinus hemitoechus

Види Stephanorhinus були великими носорогами з пропорційно довгими (доліхоцефальними) черепами. Вони мали два роги, лобовий і носовий. Носова перегородка частково окостеніла (перетворилася на кістку), що з’єднало носові кістки з передщелепними кістками. Різці були або повністю втрачені, або дуже сильно зменшені в розмірі[3].

Відносини з людьми

Залишки кількох видів Stephanorhinus, у тому числі S. kirchbergensis і S. hemitoechus, були знайдені в місцях по всій Європі зі знаками зламу або порізів, які вказують на те, що вони були вбиті архаїчними людьми[4][5][6][7][8].

Примітки

1. Liu, Shanlin; Westbury, Michael V.; Dussex, Nicolas; Mitchell, Kieren J.; Sinding, Mikkel-Holger S.; Heintzman, Peter D.; Duchêne, David A.; Kapp, Joshua D.; von Seth, Johanna; Heiniger, Holly; Sánchez-Barreiro, Fátima (2021). Ancient and modern genomes unravel the evolutionary history of the rhinoceros family. Cell. 184 (19): 4874—4885.e16. doi:10.1016/j.cell.2021.07.032. ISSN 0092-8674. PMID 34433011. S2CID 237273079.
2. Pandolfi, L. (20239). Reassessing the phylogeny of Quaternary Eurasian Rhinocerotidae. Journal of Quaternary Science (англ.). 38 (3): 291—294. Bibcode:2023JQS....38..291P. doi:10.1002/jqs.3496. ISSN 0267-8179.
3. Giaourtsakis, Ioannis X. (2022), Vlachos, Evangelos (ред.), The Fossil Record of Rhinocerotids (Mammalia: Perissodactyla: Rhinocerotidae) in Greece, Fossil Vertebrates of Greece Vol. 2 (англ.), Cham: Springer International Publishing, с. 409—500, doi:10.1007/978-3-030-68442-6_14, ISBN 978-3-030-68441-9, S2CID 239883886, процитовано 19 листопада 2023
4. Bratlund, B. 1999. Taubach revisited. Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz 46: 61-174.
5. Berruti, Gabriele Luigi Francesco; Arzarello, Marta; Ceresa, Allison; Muttillo, Brunella; Peretto, Carlo (December 2020). Use-Wear Analysis of the Lithic Industry of the Lower Palaeolithic Site of Guado San Nicola (Isernia, Central Italy). Journal of Paleolithic Archaeology (англ.). 3 (4): 794—815. Bibcode:2020JPalA...3..794B. doi:10.1007/s41982-020-00056-3. ISSN 2520-8217. S2CID 257091241.
6. Chen, Xi; Moigne, Anne-Marie (November 2018). Rhinoceros ( Stephanorhinus hemitoechus ) exploitation in Level F at the Caune de l'Arago (Tautavel, Pyrénéés-Orientales, France) during MIS 12. International Journal of Osteoarchaeology (англ.). 28 (6): 669—680. doi:10.1002/oa.2682. S2CID 80923883.
7. Baquedano, Enrique; Arsuaga, Juan L.; Pérez-González, Alfredo; Laplana, César; Márquez, Belén; Huguet, Rosa; Gómez-Soler, Sandra; Villaescusa, Lucía; Galindo-Pellicena, M. Ángeles; Rodríguez, Laura; García-González, Rebeca; Ortega, M.-Cruz; Martín-Perea, David M.; Ortega, Ana I.; Hernández-Vivanco, Lucía (March 2023). A symbolic Neanderthal accumulation of large herbivore crania. Nature Human Behaviour (англ.). 7 (3): 342—352. doi:10.1038/s41562-022-01503-7. ISSN 2397-3374. PMC 10038806. PMID 36702939.
8. Smith, Geoff M. (October 2013). Taphonomic resolution and hominin subsistence behaviour in the Lower Palaeolithic: differing data scales and interpretive frameworks at Boxgrove and Swanscombe (UK). Journal of Archaeological Science (англ.). 40 (10): 3754—3767. Bibcode:2013JArSc..40.3754S. doi:10.1016/j.jas.2013.05.002.