SVO

 

У лінгвістичній типології, subject–verb–object (SVO) — це порядок слів у реченні, де підмет (Subject) стоїть на першому місці, присудок (Verb) — на другому, і додаток (Object) — на третьому. Мови можна відносити до типу SVO за умови, що послідовність цих елементів у немаркованих реченнях (тобто реченнях, у яких незвичний порядок слів не вжито задля наголосу) є панівною. У цю групу входить українська мова. Приклад: «Сем з'їв йогурт».

Порядок
слів		 Зразок
українською		 Відосток
мов		 Приклад
мов
SOV «Вона його
любить.»		 45% 45
 
 Бенгальська,
Гінді,
Давньогрецька,
Каннада,
Корейська,
Латинська,
Малаялам,
Маніпурі,
Перська,
Санскрит,
Угорська,
Урду,
Японська тощо
SVO «Вона любить
його.»		 42% 42
 
 Англійська,
В'єтнамська,
Іспанська,
Італійська,
Китайська,
Малайська,
Нідерландська,
Німецька,
Тайська,
Українська,
Французька,
Хауса тощо
VSO «Любить вона
його.»		 9% 9
 
 Валлійська,
Давньоєврейська,
Ірландська,
Класична арабська,
Маорі,
Туарезькі,
Філіпінська
VOS «Любить його
вона.»		 3% 3
 
 Бауре,
Карська,
Малагасійська
OVS «Його любить
вона.»		 1% 1
 
 Апалайська,
Хішкар'яна
OSV «Його вона
любить.»		 0% Варао
Частотний розподіл систем порядку слів у мовах світу,
за оцінкою Рассела Томліна у 1980-х роках[1][2]

SVO — це другий за поширеністю порядок слів серед відомих науці мов, після SOV. Разом, на SVO і SOV припадає понад 87% мов світу.[3] Ярлик SVO також нерідко чіпляють і на ергативні мови, хоча вони не мають підмета у називному відмінку.

Властивості

У мовах «Підмет–присудок–додаток» відносні означальні речення майже завжди розташовуються після іменників, до яких вони відносяться, а сполучники — перед підрядними обставинними реченнями, при цьому діалекти китайської мови є помітним винятком.

Хоча в деяких мовах «Підмет–присудок–додаток» у Західній Африці, найвідомішою з яких є Еве, в іменникових словосполученнях вживаються післяйменники, переважна більшість цих мов має прийменники. У більшості мов SVO іменники в родовому відмінку розташовуються після головного у словосполученні слова, але значна частина цих мов, у тому числі — післяйменникові SVO-мови Західної Африки, Мови мяо-яо, деякі сино-тибетські мови, і такі європейські мови, як шведська, данська, литовська і латвійська мають преномінальний генітив[4] (як цього можна було б очікувати від мови SOV).

Неєвропейські мови SVO зазвичай мають сильну тенденцію розміщувати прикметники, вказівні займенники та числівники після іменників, яких вони стосуються, проте в китайській, в’єтнамській, малайзійській та індонезійській мовах числівники розміщують перед іменниками. Деякі лінгвісти почали розглядати числівник як критичну точку у відношенні відповідності цих мов жорсткому відгалуженню в праву сторону. [5]

В англійській мові існує сильна тенденція використовувати допоміжне дієслово перед головним: I am thinking. He should reconsider.

Мовні відмінності та варіації

Прикладом порядку слів SVO в англійській мові є:

Andy ate cereal. (Енді з'їв пластівці).

У аналітичних мовах, таких як англійська, порядок «Підмет–присудок–додаток» відносно негнучкий, оскільки він визначає, яка частина речення є підметом, а яка — додатком. «The dog bit Andy» (Пес укусив Енді) та «Andy bit the dog» (Енді вкусив пса) мають два абсолютно різні значення, тоді як у випадку «Bit Andy the dog» може бути важко визначити, чи це повне речення чи фрагмент, де «Andy the dog» – це додаток, а підмет — пропущений або прихований).

Ситуація є складнішою в мовах, які не мають строгого порядку присудка і додатка, нав'язаного їхньою граматикою, наприклад, в українській, російській, фінській, чи угорській. Тут порядок слів скоріше регулюється наголосом.

У турецькій, нормою вжитку є SOV, але SVO може інколи вживатися задля того, щоби зробити акцент на дієслові. Наприклад, «John terketti Mary'yi» (буквально: Джон покинув Мері) відповідає на запитання «Що Джон зробив із Мері?» замість звичайного [SOV-]речення «John Mary'yi terketti» (Джон Мері покинув).

У деяких реченнях, особливо у головних реченнях, німецька, голландська та кашмірська демонструють порядок «Підмет–присудок–додаток», але насправді вони є мовами, де дієслово — завжди на другому місці, а не мовами SVO у значенні типу порядку слів. Вони мають SOV у підрядних реченнях, як наведено в прикладі 1 нижче. Приклад 2 показує вплив дієслова на другому місці: перший член речення, який стоїть перед присудком, не обов'язково є підметом.

  1. «Er weiß, dass ich jeden Sonntag das Auto wasche»/«Hij weet dat ik elke zondag de auto was» (німецька та голландська відповідно: «Він знає, що я кожної неділі машину мию»). Порівняйте з простим реченням «Ich wasche das Auto jeden Sonntag»/«Ik was de auto elke zondag», «Я мию машину кожної неділі»
  2. «Jeden Sonntag wasche ich das Auto»/«Elke zondag was ik de auto» (німецька та голландська відповідно: «Кожної неділі мию я машину»). «Ich wasche das Auto jeden Sonntag»/«Ik was de auto elke zondag» ідеально перекладається на українську як «Я мию машину кожної неділі», але розміщення прислівника на початку призводить до структури, яка відрізняється від української.

Див. також

Посилання

  1. ↑ Meyer, Charles F. (2010). Introducing English Linguistics International (вид. Student). Cambridge University Press.
  2. ↑ Tomlin, Russell S. (1986). Basic Word Order: Functional Principles. London: Croom Helm. с. 22. ISBN 9780709924999. OCLC 13423631.
  3. ↑ Crystal, David (1997). The Cambridge Encyclopedia of Language (вид. 2nd). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-55967-7.
  4. ↑ Order of Genitive and Noun.
  5. ↑ Donohue, Mark (2007). Word order in Austronesian from north to south and west to east. Linguistic Typology. 11 (2): 379. doi:10.1515/LINGTY.2007.026.