Передачі іномовлення для української діаспори розпочались у 1950 році під назвою «Радіо Київ». Згодом були додані програми англійською (з 1962), німецькою (з 1966) та румунською (з 1970). Необхідність появи конкретних іноземних мов на радянському радіо мотивувалася лише політичними й ідеологічними потребами офіційної Москви[2].
1991-й став останнім роком українського радянського іномовлення. Після набуття Україною Незалежності «Радіо Київ» стало представником суверенної української держави у світовому інформаційному просторі[ненейтрально]. Українське іномовлення було перейменовано на Всесвітню службу радіомовлення України з ефірною назвою «Радіо Україна» (Radio Ukraine International для іншомовних редакцій). Станом на 1991 рік радіопрограми для закордонних країн звучали щодня в ефірі 7,5 годин. Транслювалися на країни Західної Європи та Північної Америки українською, румунською, англійською та німецькою мовами.[3][4][5]
10 грудня2014 року на сайті Національної радіокомпанії України було повідомлено про початок мовлення російською мовою на середньохвильовій частоті 1431 кГц та в Інтернеті.[8] Мовлення російською на частоті 1431 кГц розпочалося 10 грудня 2014 року й припинилося 1 лютого2018 року. 1 лютого 2021 року мовлення на середніх хвилях (549 кГц) було відновлено,[9] але через брак коштів передавач був відключений вже 31 грудня.[10]
Навесні 2022 року, у зв'язку із російським вторгненням в Україну, формат мовлення RUI був кардинально змінений, тепер представляючи собою лише випуски новин та короткометражні рубрики. Було розпочато мовлення польською, болгарською, угорською, словацькою та білоруською. З ініціативи Литви розпочалась ретрансляція RUI на середніх хвилях через передавач у цій країні.[11] З 30 липня 2023 року скасовано мовлення російською[12], з 1 жовтня 2023 року — німецькою[13], з 21 квітня 2024 року — англійською[14], з 14 вересня 2024 року — польською[15].
Платформи мовлення
онлайн http://radio.ukr.radio:8000/ur4-mp3
на середніх хвилях — в Європі на 1386 кГц з 23:00 до 05:30 за київським часом[16]
↑Людмила Павленко. [Основні етапи становлення та розвитку Всесвітньої служби радіомовлення України] // Журналістика, філологія та медіаосвіта: Збірник наукових доповідей. Т. 2. — Полтава: Освіта, 2009. — с. 263-265
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑LRT(укр.). 21 червня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.