Піщана ящірка алжирська — струнка ящірка з маленькою головою і загостреною мордою. Її загальна довжина становить 25—31 см, довжина хвоста становить 2/3 довжини решти тіла. Спинні луски великі, кілеподібні, лежать одна на одній, як черепиця. Верхня частина тіла світло-коричнева, темно-коричнева або оливкова, уздовж боків проходять дві чіткі жовті або білуваті смуги. У південних популяцій горло і боки мають червонуватий відтінок. Нижня частина тіла білувата або зелена. У самців на плечах є дві сині плями, а під час сезону розмноження щоки та горло в них набувають оранжево-червоного кольору.
Ящірки живуть у густих чагарникових заростях, у рідколіссях і соснових лісах, на евкаліптових плантаціях, на прибережних дюнах і пляжах. Віддають перевагу сухим, піщаним місцевостям, порослим чагарниками, з великою кількістю укриттів. У горах Сьєрра-Невада зустрічаються на висоті до 2600 м над рівнем моря. Активні протягом усього дня, переважно вранці і вдень. Живляться павуками, мурахами, жуками та іншими безхребетними, а також дрібними ящірками[4]. Відкладають яйця, у кладці їх від 8 до 11.
Систематика
Піщана ящірка алжирська
Виділяють чотири підвиди:
Psammodromus algirus algirus (Linnaeus, 1758);
Psammodromus algirus doriae Bedriaga, 1886;
Psammodromus algirus nollii Fischer, 1887;
Psammodromus algirus ketamensis Galán, 1931.
МСОП виділяє європейську популяцію у два окремі види — Psammodromus manuelae (західноіберійську) та Psammodromus jeanneae (східноіберійську)[5][6]. Вони були виділені як окремі види у 2006 році[7], однак генетичне дослідження 2010 року показало, що ці види є синонімами P. algirus[8].
↑Arnold, E. Nicholas & Ovenden, Denys (2002). A field Guide to the Reptiles and Amphibians of Britain and Europe (вид. 2). London: Collins. с. 228 pp. + Plates 1–49. ISBN9780002199643. (Psammodromus algirus, pp. 127–128 + Plate 21, figure 2 + Map 90).
↑Busack, Stephen; Salvador, A. & Lawson, Robin. Two new species in the genus Psammodromus (Reptilia: Lacertidae) from the Iberian Peninsula // Annals of the Carnegie Museum. — Вип. 75 (1). — С. 1-10. — DOI:10.2992/0097-4463(2006)75[1:TNSITG]2.0.CO;2.
↑Verdú-Ricoy, Joaquín; Carranza, Salvador; Salvador, Alfredo; Busack, Stephen D.; Díaz, José A. Phylogeography of Psammodromus algirus (Lacertidae) revisited: systematic implications // Amphibia-Reptilia. — 2010. — Вип. 31 (4). — С. 576—582. — DOI:10.1163/017353710X521555.
Література
Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 238—239). ISBN 978-1-4081-5459-5
