Pithovirus

? Pithovirus sibericum
Класифікація вірусів
Група: I Родина: Pithoviridae Рід: Pithovirus Вид: P. sibericum
Посилання
Вікісховище: Pithovirus EOL: 59273039 NCBI: 1450746

Pithovirus — рід вірусів, єдиний вид: Pithovirus sibericum[1][2]. Описаний у 2014 році; є найбільшим з відомих вірусів. Отриманий зі зразка багаторічної мерзлоти з Сибіру. Його вік оцінюється в 30000 років, причому після розморожування вірус виявився життєздатним.

Опис

Pithovirus — розміром близько 1,5 мкм завдовжки і 0,5 мкм в діаметрі, що у півтора рази більше відкритого в 2013 році вірусу Pandoravirus (1,0 мкм на 0,5 мкм), що вважався найбільшим з відкритих вірусів[3]. Pithovirus складається з товстої овальної стінки з одним відкритим кінцем, що за формою нагадує бджолиний стільник[1].

Геном вірусу містить близько 500 генів, що більше, ніж у середньому вірусному геномі, проте на порядок менше, ніж в іншому великому вірусі Pandoravirus[3]. Зважаючи на великий розмір капсида, ймовірна відносна низька щільність упаковки вірусної ДНК. Дві третини білків вірусу не схожі на інші вірусні білки. Аналіз послідовності ДНК показав найбільшу близькість Pithovirus з родинами Marseillviridae, Megaviridae і Iridoviridae[4]. Ці родини включають великі ікосаедрові віруси з ДНКовими геномами.

Вірус описали французькі еволюційні біологи Жан-Мішель Клаврі і Шанталь Абергель зі Середземноморського університету (у складі Університету Екс-Марсель). Вони припустили, що Pithovirus може бути ремнантом великої групи вірусів, що паразитували на організмах, які існували на ранніх етапах розвитку Землі. Еволюційний біолог Еське Віллерслев вважає, що відкриття цього вірусу може мати величезні наслідки для еволюційної теорії та охорони здоров'я[5].

Реплікація

Геном Pithovirus містить гени, необхідні для синтезу мРНК. Отже, Pithovirus сам забезпечує власний реплікаційний цикл в цитоплазмі клітини-господаря, в той час як віруси, як правило, використовують для реплікації білки клітини-господаря[1][4][6].

Відкриття

Зразок вічної мерзлоти був отриманий у 2000 році російськими вченими з осадової породи пізнього плейстоцену, що знаходиться на глибині 30 м[2][4].

Вірусні частинки були виявлені після того, як зразок було експоновано з амебами[5] і амеби почали гинути. Було виявлено, що загиблі амеби містять частки гігантського вірусу. Назву відкритому вірусу було дано за грецьким словом піфос (дав.-гр. πίθος), що означає великий давньогрецький глечик для зберігання продуктів харчування. Новий вид було описано в березні 2014 року в американському журналі Proceedings of the National Academy of Sciences[3][7].

Дослідників надихнув експеримент російських вчених з вирощування рослин із насіння смілки вузьколистої (Silene stenophylla), що пролежали у вічній мерзлоті близько 32 тисяч років[8][9][10][11][12][13].

Примітки

1. Ed Yong (3 березня 2014). Giant virus resurrected from 30,000-year-old ice : Nature News & Comment. Nature. Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 3 березня 2014.
2. Morelle, Rebecca (3 березня 2014). 30,000-year-old giant virus 'comes back to life'. BBC News. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 4 березня 2014.
3. Stefan Sirucek (3 березня 2014). Ancient "Giant Virus" Revived From Siberian Permafrost. National Geographic. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 3 березня 2014.
4. Racaniello, Vincent (4 березня 2014). Pithovirus: Bigger than Pandoravirus with a smaller genome. Virology Blog. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 4 березня 2014.
5. Carl Zimmer (3 березня 2014). Out of Siberian Ice, a Virus Revived. The New York Times. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 3 березня 2014.
6. Coghlan, Andy (3 березня 2014). Biggest-ever virus revived from Stone Age permafrost. NewScientist. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
7. Legendre, Matthieu; Bartoli, Julia; Shmakova, Lyubov та ін. (2014), Thirty-thousand-year-old distant relative of giant icosahedral DNA viruses with a pandoravirus morphology, PNAS, doi:10.1073/pnas.1320670111, ISSN 0027-8424
8. Yashina S., Gubin S., Maksimovich S., Yashina A., Gakhova E., Gilichinsky D. (2012). Published online before print 21 February 2012. Regeneration of whole fertile plants from 30,000-y-old fruit tissue buried in Siberian permafrost. Proceedings of the National Academy of Sciences USA. doi:10.1073/pnas.1118386109.
9. Richard Black. Ancient plants back to life after 30,000 frozen years. BBC News. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 21 лютого 2012.
10. V. Stakhov, G. Gyulai, Z. Szabó та ін. (8 липня 2007). Pleistocene-age Silene stenophylla seeds excavated in Russia – a scanning electron microscopic analysis. Botany & Plant Biology 2007. Chicago, IL. Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 6 березня 2014. {{cite conference}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
11. Russian scientists germinate ice-age seed. CBC News. 20 лютого 2012. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 20 лютого 2012.
12. Lenta.ru: Наука и техника: Российские биологи воскресили растение возрастом 30 тысяч лет. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
13. Lenta.ru: Прогресс: Букет из плейстоцена. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.