Megaloceros

Megaloceros Період існування: кінець раннього плейстоцену—середній голоцен, ~1.2–0.0077 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Скелет Megaloceros giganteus
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина:	Оленеві (Cervidae)
Триба:	Cervini
Рід:	†Megaloceros Brookes, 1828
Species
†M. antecedens †M. giganteus (type) †M. luochuanensis †M. matritensis †M. novocarthaginiensis †M. savini
Синоніми
Megaceros (Owen, 1844)
Вікісховище: Megaloceros

Megaloceros (від грец. μεγαλος megalos + κερας keras, буквально «великий ріг») — викопний рід оленів, представники якого мешкали по всій Євразії від плейстоцену до раннього голоцену. Типовий і єдиний безперечний представник роду, Megaloceros giganteus, відомий як «ірландський» або «великорогий олень», також є найвідомішим. Вважається, що лані (Dama) є їхніми найближчими родичами[1][2][3]. Megaloceros тісно пов'язаний з іншими родами «гігантських оленів», такими як східноазійський рід Sinomegaceros та європейський Praemegaceros.

Більшість представників роду були надзвичайно великими тваринами, які любили луки або відкриті ліси[4]. Середня довжина більшості видів у холці трохи нижче 2 метрів. Різні види критського роду Candiacervus — найменший з яких, C. rhopalophorus мав лише 65 см у висоту в плечі — іноді включаються до Megaloceros як підрід.

Види

Види від найстаршого до наймолодшого:

Megaceroides novocarthaginiensis

Описаний з раннього плейстоцену (0,9—0,8 млн років тому) у місцезнаходженні Cueva Victoria в Іспанії. Відомий з рогів, зубів і посткраніального матеріалу. Споріднений і, можливо, предок M. savini[5].

Megaceroides savini

Середньоплейстоценовий європейський вид[6], що жив приблизно 750—450 000 років тому[7], трохи більший за північного оленя. Перші скам'янілості якого були знайдені поблизу Сент-Савін, Франція, та неподалік Сорії, Іспанія. Його роги були прямими, з шипоподібними вістрями. Найнижчі кінчики утворювали широкі плоскі поверхні, як у лосів. Пропонувалося виділити цей вид в окремий рід Praedama.

Megaceroides matritensis[7]

Середньоплейстоценовий вид, що жив близько 400—300 000 років тому поблизу сучасного Мадрида, Іспанія, будучи сучасником M. giganteus. Вид мав збільшені премоляри, дуже товсту емаль молярів і низький нижньощелепний виріст. Сучасні йому популяції людей полювали на цей вид — пов'язані з ним кам'яні знаряддя відносять до пізньої ашельської та ранньої мустьєрської культури. Вважається, що M. matritensis походить від M. savini.

Megaceroides giganteus

Найбільший, найвідоміший і один з останніх видів роду, що сягав в плечах близько 2 м. Мешкав по всій Євразії, від Ірландії до Сибіру з кінця середнього плейстоцену до початку голоцену.

Megaceroides algericus з пізнього плейстоцену—голоцену Північної Африки деякі автори вважають близькоспорідненим і, можливо, похідним від Megaloceros[8].

«M». stravpolensis з раннього плейстоцену Південно-Західної Росії[9] згодом було запропоновано віднести до Arvernoceros[10][7].

Примітки

1. Lister, A. M.; Edwards, C. J.; Nock, D. a. W.; Bunce, M.; van Pijlen, I. A.; Bradley, D. G.; Thomas, M. G.; Barnes, I. (2005-12). The phylogenetic position of the ‘giant deer’ Megaloceros giganteus. Nature (англ.). 438 (7069): 850—853. doi:10.1038/nature04134. ISSN 1476-4687.
2. Mennecart, Bastien; DeMiguel, Daniel; Bibi, Faysal; Rössner, Gertrud E.; Métais, Grégoire; Neenan, James M.; Wang, Shiqi; Schulz, Georg; Müller, Bert (13 жовтня 2017). Bony labyrinth morphology clarifies the origin and evolution of deer. Scientific Reports (англ.). 7 (1): 13176. doi:10.1038/s41598-017-12848-9. ISSN 2045-2322.
3. Gonzalez, Silvia; Kitchener, Andrew C.; Lister, Adrian M. (2000-06). Survival of the Irish elk into the Holocene. Nature (англ.). 405 (6788): 753—754. doi:10.1038/35015668. ISSN 0028-0836.
4. Geist, V. 1999. Deer of the World. Swan Hill Press, Shrewsbury.
5. Made, J. (2012). The latest Early Pleistocene giant deer Megaloceros novocarthaginiensis n. sp. and the fallow deer "Dama df. vallonnetensis" from Cueva Victoria (Murcia, Spain). Mastia: 269—323.
6. Vislobokova, I. A. (2013-12). Morphology, taxonomy, and phylogeny of megacerines (Megacerini, Cervidae, Artiodactyla). Paleontological Journal (англ.). 47 (8): 833—950. doi:10.1134/S0031030113080017. ISSN 0031-0301.
7. van der Made, Jan (2019-06). The dwarfed “giant deer” Megaloceros matritensis n.sp. from the Middle Pleistocene of Madrid - A descendant of M. savini and contemporary to M. giganteus. Quaternary International (англ.). 520: 110—139. doi:10.1016/j.quaint.2018.06.006.
8. Croitor, Roman (2016-07). Systematical position and paleoecology of the endemic deer Megaceroides algericus Lydekker, 1890 (Cervidae, Mammalia) from the late Pleistocene-early Holocene of North Africa. Geobios (англ.). 49 (4): 265—283. doi:10.1016/j.geobios.2016.05.002.
9. Titov, V. V.; Shvyreva, A. K. (2016-01). Deer of the genus Megaloceros (Mammalia, Cervidae) from the Early Pleistocene of Ciscaucasia. Paleontological Journal (англ.). 50 (1): 87—95. doi:10.1134/S0031030116010111. ISSN 0031-0301.
10. Croitor, Roman (2018). Toderaș, Ion (ред.). Plio-Pleistocene Deer of Western Palearctic: Taxonomy, Systematics, Phylogeny. Institute of Zoology of the Academy of Sciences of Moldova.

Портал «Палеонтологія»