|
M38 Wolfhound
M38 «Вольфхаунд» (англ. M38 Wolfhound) — легкий бронеавтомобіль з колісною формулою 6 × 6 виробництва США часів Другої світової війни. Історія розробки та службиПовнопривідний тривісний бронеавтомобіль M38 «Вольфхаунд» був створений наприкінці війни фахівцями фірми Chevrolet, які за основу взяли бронеавтомобіль M8. Ця машина призначалася для дій у несприятливих дорожніх умовах, що і зумовило обрану схему, що забезпечувала їй найкращу прохідність. За своїми характеристиками і складом озброєння M38 приблизно відповідав бронеавтомобілю M6. Перший прототип поступив на випробування в 1945 році, але через закінчення війни серійно M38 не будувався. Корпус бронеавтомобіля зварювався з листів катаної сталевої броні завтовшки 9 мм. Верхній і нижній лобові листи встановлювалися під нахилом, що збільшувало їх кулестійкість. Уздовж бортів корпусу, майже на рівні даху, простягалися широкі крила, що нагадували своєю формою надгусеничні полки танків. Під крилами в проміжках між колесами розміщувалися трапецієподібні ящики, що служили для зберігання запасних частин та інструментів. Посередині корпусу розташовувалася башта кругового обертання з погоном діаметром 1422 мм, озброєна 37-мм гарматою M6 і спареним з нею 7,62-мм кулеметом. Бронювання лобової частини башти досягало 12 мм, бортів і корми — 9 мм. Таким чином, броньовий захист машини захищав екіпаж від вогню стрілецької зброї й дрібних уламків снарядів і мін. У передній частині корпусу бронеавтомобіля розташовувалося відділення управління, в якому з лівого боку розташовувався водій машини. За відділенням управління знаходилося бойове відділення, до складу якого входила башта з 37-мм протитанковою гарматою M24A1 (M6) з напівавтоматичним вертикальним клиновим затвором. Наведення гармати у вертикальній площині здійснювалося за допомогою ручного приводу, розташованого зліва від люльки M24, причому максимальний кут нахилу становив -10°, а максимальний кут піднесення + 20°. Боєкомплект складався з 93 артилерійських пострілів, у тому числі бронебійні M74 з початковою швидкістю 883 м/с, фугасні M63 з початковою швидкістю 792 м/с і осколкові M2. Артилерійські постріли кріпилися до внутрішніх стінок башти і бойового відділення за допомогою пружинних затискачів.  * Постріл зі снарядом M74 (бронебійний гостроголовий суцільний, трасуючий) * Постріл зі снарядом M63 (осколковий) * Постріл з картеччю M2 Див. такожПосилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M38 Wolfhound
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
