У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: LTE (значення).
Long Term Evolution (LTE, укр.«довготерміновий розвиток»), маркетингова назва 4G LTE — назва мобільного протоколу передавання даних; проєкт 3GPP, стандарт з вдосконалення UMTS для задовільнення майбутніх потреб у швидкості.
LTE розглядається як еволюція технології UMTS, є стандартом високошвидкісного бездротового зв'язку передачі даних розроблений групою 3GPP визначеного специфікаціями у Релізі 8 від 2008 року (3GPP Release 8) та доповненого у Релізі 9 від 2009 року (3GPP Release 9). Формально LTE відноситься операторами мобільного зв'язку та виробниками до стандарту 4G, хоча не належить до нього фактично, оскільки не відповідає, на відміну від LTE-Advanced (3GPP Release 10) або скорочено LTE-A, технічним критеріям мобільного зв'язку 4-го покоління визначеного вимогами «IMT-Advanced» Сектором радіозв'язку Міжнародного телекомунікаційного союзу. Для просування технології на ринках північної Америки торговою асоціацію 4G Americas, яка популяризує технології групи 3GPP, було впроваджено термін «4G LTE». Сама абревіатура «LTE» є зареєстрованою торговою маркою і знаходиться в розпорядженні Європейського інституту стандартів телекомунікації, як і логотипи «LTE», «LTE-Advanced», «LTE-Advanced Pro».
Категорії користувацького обладнання LTE.
Категорія
користувацького
обладнання
LTE
Максимальна
швидкість
завантаження
(Мбіт/с)
Максимальна
швидкість
вивантаження
(Мбіт/с)
Специфікація
3GPP
(Release №)
Стандарт
3GPP
NB1
0,25
0,25
Rel 13
NB-IoT
M1
1
1
LTE Cat M1 (eMTC)
0
1
1
Rel 12
LTE Cat 0
1
10,3
5,2
Rel 8
LTE Cat 1
2
51
25,5
LTE
3
102
51
4
150,8
51
5
299,6
75,4
6
301,5
51,0
Rel 10
LTE-Advanced
(LTE-A)
7
301,5
102
8
2 998,6
1 497,8
9
452,2
51
Rel 11
10
452,2
102
11
603
51
12
603
102
13
391,7
150
Rel 12
14
3 917
9 585
15
750
226
16
979
н/з
17
25 065
н/з
Rel 13
LTE-Advanced Pro
(LTE-A Pro)
18
1174
н/з
19
1566
н/з
Мережі 4G на основі стандарту LTE працюють у всіх чинних діапазонах частот, що виділені для стільникового зв'язку по всьому світу. У Північній Америці 700, 750, 800, 850, 1900, 1700/2100 (AWS), 2500 та 2600 MHz (Rogers Communications, Bell Canada), відповідно діапазони 4, 7, 12, 13, 17, 25, 26, 41; 2500 MHz у Південній Америці; 800, 900, 1800, 2600 MHz у Європі, відповідно діапазони 3, 7, 20; 1800 та 2600 MHz у Азії, відповідно діапазони 1, 3, 5, 7, 8, 11, 13, 40; 1800 MHz та 2300 MHz у Австралії та Новій Зеландії відповідно діапазони 3, 40.
Швидкість завантаження за стандартом 3GPP LTE в теорії досягає 326,4 Мбіт/с (download), і 172,8 Мбіт/с на вивантаження (upload). Практично забезпечує швидкість передавання даних від базової станції до пристрою абонента до 100 Мбіт/с і швидкість від абонента до базової станції — до 50 Мбіт/с.
Ці удосконалення можуть, наприклад, підвищити ефективність, знизити витрати, розширити і удосконалювати послуги, що вже надаються, а також інтегруватися із вже наявними протоколами. LTE-мережа дозволяє користуватися такими послугами як «відео на вимогу», забезпечуючи потокове передавання без затримок відео в HD-роздільності.
Операторам впровадження технології LTE дозволить зменшити капітальні та операційні витрати, знизити сукупну вартість володіння мережею, розширити свої можливості в області конвергенції послуг і технологій, підвищити доходи від надання послуг передачі даних.
Проблеми переходу на LTE включають необхідність у новому спектрі для отримання переваг від широкого каналу. Крім того, потрібні абонентські пристрої, здатні одночасно працювати в мережах LTE і 3G для плавного переходу абонентів від старих до нових мереж.
Вперше про впровадження технології LTE оператори предметно заговорили у січні 2008 року, коли міжнародне партнерське об'єднання Third Generation Partnership Project (3GPP), що розробляє перспективні стандарти мобільного зв'язку, затвердило LTE як наступний після UMTS стандарт широкосмугової мережі мобільного зв'язку.
У грудні 2004 робоча група 3GPP заснувала програму LTE (Long-term Evolution). Спочатку програму LTE розробляли в контексті заходів для забезпечення переваг у наступному десятилітті і як спосіб всебічної оптимізації — щодо продуктивності, функцій та витрат. Порівняно з архітектурою R6, запропонованою тією ж 3GPP, ефективність спектру прямого каналу LTE буде збільшена в 3-4 рази, а зворотного каналу — в 2-3 рази, пікова швидкість передавання даних у прямому каналі досягне 100 Мбіт/с, у зворотному — 50 Мбіт/с. До того ж, архітектура мереж буде спрощена до двох рівнів — E-UTRAN (вдосконалений UTRAN) і AGW, протоколи також будуть значно спрощені.
Роботи над проектом LTE розподіляються на дві стадії: SI (стадія вивчення) і WI (стадія розробки). Головна мета стадії SI, що повністю узгоджується з тенденцією розвитку мобільного зв'язку і є цілком реалістичною, полягає в тому, щоби після її початку вона була повністю підтримана учасниками стандарту, котрі розглядатимуть її як найважливіше завдання.
Стандарт 3GPP Release 8 був зафіксований у грудні 2008 року й став основою для розробки LTE обладнання та пристроїв.
На сьогодні LTE є добре стандартизованим і містить незначні додаткові покращення, що описані у 9-му релізі.
Реліз 9 був функціонально зафіксованим у грудні 2009 року.
Часто стандарт LTE вважають конкурентом WiMAX, хоча багато операторів вважають LTE більш перспективним і довготривалим стандартом із вищим потенціалом розвитку. Це також залежить від конкуренції виробників обладнання, залучених до того чи іншого стандарту.
[1]
Технологія LTE-Advanced разом з WiMAX 2 була офіційно визнана бездротовим стандартом зв'язку четвертого покоління 4G Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU) на конференції в Женеві у 2012 році. LTE-Advanced — це назва специфікації 3GPP 10 версії, яким ITU присвоїв сертифікат «IMT-Advanced» — офіційний статус мереж четвертого покоління. Попередні версії LTE не є технологією 4G.
Запуск першої мережі
14 грудня2009 відбувся запуск першої у світі мобільної мережі на базі технології Long Term Evolution. Мережа була введена у експлуатацію оператором TeliaSonera в центрі Стокгольма. Телекомунікаційне устаткування надане шведською компанією Ericsson: базові станції, опорне устаткування, комутатори, систему експлуатації та управління, LTE-модеми розроблені Samsung. Усі рішення були створені на основі стандартів, затверджених всесвітньою організацією 3GPP.
Пізніше:
в Узбекистані старт LTE-мережі відбувся 28.07.10 оператором MTS, та UCell — 09.08.10
У 2012 році американські оператори та оператори Південної Кореї і Японії — лідери у LTE-перегонах. Станом на червень 2012 року, у цих двох країнах 90 % користувачів LTE у світі, таку оцінку надає Wireless Intelligence. Кількість підключень до мереж LTE у світі на кінець 2012 року наближається до 30 млн абонентів, з яких на ринок США припадає близько 47 % загальної кількості підключень.
В Україні мобільний протокол передавання даних LTE досить розвинутий і широко застосовується мобільними операторами. Так, 30 жовтня 2023 року, мобільний оператор «Київстар» повідомив про те, що наразі буде продовжувати розвивати технологію LTE, яка має пропускну спроможність до 10 Мбіт/с. Згідно з планом, вже до 2026 року рівень покриття має сягнути 98 % території України[2].
Study on Mobile Device Security(PDF) (Звіт). Department of Homeland Security. квітень 2017. Архів оригіналу(PDF) за 20 вересня 2018. Процитовано 31 травня 2018.