J-інваріант

j-інваріант

j-інваріант Кляйна або j-функція Кляйна — функція комплексної змінної τ, що є модулярною функцією для групи SL(2, Z) визначеною на верхній комплексній півплощині. Вона є єдиною такою голоморфною на півплощині функцією, що має простий полюс в каспі на безмежності й значення

Раціональні функції від j теж є модулярними функціями й всі модулярні функції можуть бути записані в такий спосіб. Історично j-інваріант вивчався як параметризація еліптичних кривих над полем C, але також він має несподіваний зв'язок з симетріями групи Монстр.

Означення

Мотивацією для означення j-інваріанта є вивчення класів ізоморфності еліптичних кривих. Кожна еліптична крива E над полем C є комплексним тором і тому її можна ідентифікувати з ґраткою порядку 2, тобто двовимірною ґраткою в C. Як виявляється множення ґратки на комплексне число, що відповідає повороту і розтягуванню ґратки, не змінює клас ізоморфності еліптичних кривих і тому можна розглядати лише ґратки породжені 1 і деяким τ в H (де Hверхня комплексна півплощина). Навпаки, якщо визначити

то ця ґратка визначає еліптичну криву над C задану рівнянням y2 = 4x3g2x - g3.

j-інваріант за означенням рівний

де модулярний дискримінант Δ рівний

Δ є модулярною формою ваги, g2модулярною формою ваги 4, тож її 3-й степінь теж є модулярною формою ваги 12. Тому їх частка, а відповідно і функція j, є модулярною функцією інваріантною щодо дії групи SL(2, Z). j є бієкцією між класами ізоморфності еліптичних кривих над C і комплексними числами.

Фундаментальний регіон

Фундаментальний регіон модулярної групи на верхній півплощині.

Перетворення ττ + 1 і τ → -τ−1 разом породжують групу, що називається модулярною групою. Вибравши необхідне перетворення з цієї групи,

для будь-якого τ можна знайти значення змінної з тим самим значенням функції j, що лежить в фундаментальному регіоні для j, тобто підмножини комплексних чисел, що задовольняють умови:

Функція j(τ) на цьому регіоні приймає кожне значення з C точно один раз. Тобто для кожного c в C, є єдине число τ в фундаментальному регіоні для якого c = j(τ).

Як поверхня Рімана, фундаментальний регіон має рід 0, і всі множина модулярних функцій рівна множині раціональних функцій від j(τ) тобто C(j).

Ряди Фур'є

Багато важливих властивостей j пов'язані з q-розкладом (рядом Фур'є), тобто розкладом в ряд Лорана щодо змінної q = exp(2πiτ), що починається як:

Зокрема звідси видно, що оскільки j має простий полюс в каспі, то q-розклад не має членів степенів нижчих, ніж q−1.

Асимптотично коефіцієнти біля qn рівні

,

що випливає з використання методу Харді — Літлвуда.[1][2]

Альтернативні означення

Справедливою є формула

де x = λ(1−λ) і λ є модулярною ламбда-функцією

часткою тета-функцій Якобі , і квадратом еліптичного модуля .[3] Значення j не змінюється коли λ замінити на якісь значення з множини:[4]

Означення за допомогою ета-функцій

Нехай і тета-функція Якобі визначена як

і подібно інші тета-функції Якобі. Нехай:

Тоді і можна записати

де η(τ) — ета функція Дедекінда. Тоді j(τ) можна записати у формі зручній для обчислень через швидку збіжність:

Алгебраїчне означення[5]

Вище j означалася як функція комплексної змінної. Проте як інваріант класів ізоморфності еліптичних кривих, її можна визначити алгебраїчно. Нехай

є еліптичною кривою над довільним полем. Позначимо

і

позначення для дискримінпіпіанта

Якщо поле над яким визначена крива має характеристику не рівну 2 чи 3,означення можна переписати як

Окремі значення

Нижче наведені значення в окремих точках функції

Кілька спеціальних значень були розраховані у 2014 році:[6]

для значень нижче використані позначення,

Ще чотири спеціальні значення наведені у вигляді двох комплексно-сполучених пар:[7]

Див. також

Примітки

  1. Petersson, Hans (1932). Über die Entwicklungskoeffizienten der automorphen Formen. Т. 58, № 1. с. 169—215. doi:10.1007/BF02547776. MR 1555346. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)
  2. Rademacher, Hans (1938). The Fourier coefficients of the modular invariant j(τ). Т. 60, № 2. The Johns Hopkins University Press. с. 501—512. doi:10.2307/2371313. JSTOR 2371313. MR 1507331. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)
  3. Chandrasekharan (1985) p.108
  4. Chandrasekharan, K. (1985), Elliptic Functions, Grundlehren der mathematischen Wissenschaften, т. 281, Springer-Verlag, с. 110, ISBN 3-540-15295-4, Zbl 0575.33001
  5. Lang, Serge (1987). Elliptic functions. Graduate Texts in Mathematics. Т. 112. New-York ect: Springer-Verlag. с. 299—300. ISBN 978-1-4612-9142-8. Zbl 0615.14018.
  6. Adlaj, Semjon. Multiplication and division on elliptic curves, torsion points and roots of modular equations (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2014. Процитовано 17 October 2014. [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  7. Adlaj, Semjon (2014). Torsion points on elliptic curves and modular polynomial symmetries (PDF). The joined MSU-CCRAS Computer Algebra Seminar. Moscow, Russia. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 2 березня 2017.

Література

  • Apostol, Tom M. (1976), Modular functions and Dirichlet Series in Number Theory, Graduate Texts in Mathematics, т. 41, New York: Springer-Verlag, MR 0422157.
  • Berndt, Bruce C.; Chan, Heng Huat (1999), Ramanujan and the modular j-invariant (PDF), Canadian Mathematical Bulletin, 42 (4): 427—440, doi:10.4153/CMB-1999-050-1, MR 1727340, архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2007, процитовано 25 лютого 2017
  • Cox, David A. (1989), Primes of the Form x^2 + ny^2: Fermat, Class Field Theory, and Complex Multiplication, New York: Wiley-Interscience Publication, John Wiley & Sons Inc., MR 1028322
  • Conway, John Horton; Norton, Simon (1979), Monstrous moonshine, Bulletin of the London Mathematical Society, 11 (3): 308—339, doi:10.1112/blms/11.3.308, MR 0554399
  • Rankin, Robert A. (1977), Modular forms and functions, Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 0-521-21212-X, MR 0498390
  • Schneider, Theodor (1937), Arithmetische Untersuchungen elliptischer Integrale, Math. Annalen, 113: 1—13, doi:10.1007/BF01571618, MR 1513075.