Monstrous moonshine

Monstrous moonshine, також відома як гіпотеза жахливої дурниці — несподіваний[1] зв'язок простої скінченної групи-монстра із модулярними функціями (зокрема, з -інваріантом)[2]. Висунуто як гіпотезу в 1970-х роках та доведено в 1992 році.

Назва

Monstrous moonshine також називають англійською moonshine theory, а до моменту доведення називали monstrous moonshine hypothesis.

Історія

Перший прояв зв'язку виявив наприкінці 1970-х років Джон Маккей[en], який зауважив, що коефіцієнти ряду Фур'є нормалізованого -інваріанту:

[3]

( — відношення півперіодів[en], ) є специфічними лінійними комбінаціями розмірностей [4] незвідних представлень[en] групи :

.

Джон Томпсон для пояснення феномену запропонував вивчити степеневі ряди з коефіцієнтами, що є характерами представлень монстра, обчисленими для його елементів. 1979 року Джон Конвей (який, дізнавшись про співвідношення Маккея, запропонував термін monstrous moonshine) і Саймон Нортон[en] побудували такі функції (ряди Маккея — Томпсона), і виявили їх схожість із головними модулярними функціями[de], сформулювавши зміст гіпотези: кожен ряд Маккея — Томпсона відповідає певній головній модулярній функції[5].

1992 року гіпотезу довів учень Конвея Річард Борхердс, який згодом здобув Філдсівську премію, зокрема й за цей результат. Доведення істотно спирається на властивості деякої алгебри вершинних операторів (монстр-вершинної алгебри[en]), для якої група-монстр є групою симетрій, і цим виявлено зв'язок твердження з теорією струн і конформною теорією поля (які ґрунтуються на алгебрах вершинних операторів).

Примітки

  1. David Terr Monstrous Moonshine(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
  2. Иэн Стюарт[en]. Укрощение бесконечности: История математики от первых чисел до теории хаоса / пер. с англ. Е. Погосян. — М. : Манн, Иванов и Фербер, 2019. — С. 297. — ISBN 9785001174554.
  3. послідовність A014708 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS
  4. послідовність A001379 з Онлайн енциклопедії послідовностей цілих чисел, OEIS
  5. J. H. Conway and S. P. Norton. Monstrous Moonshine. — Bull. London Math. Soc.. — 1979. — Vol. 11. — P. 308—339.