ICE 1

ICE 1
Основні дані
Роки виробництва	1989 — 1993
Країна виробництва	Німеччина
Побудовано поїздів	60
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	Змінний 15 кВ, 16,7 Гц
Кількість вагонів	2 головних моторних 12-14 причепних
Пасажиромісткість	743 (сидячих, для 12-вагонного поїзда)
Конструкційна швидкість	280 км/год
Ширина колії	1435 мм
Вихідна потужність	9600 кВт
Експлуатація
ICE 1 у Вікісховищі

ICE 1 — перший серійний німецький швидкісний електропоїзд сімейства ICE. В 1991 році він почав здійснювати рейси по залізницях Німеччини з максимальною швидкістю 280 км/год.

Поїзд складається з двох головнихмоторних (BR 401), і 12-14 причіпних вагонів (BR 801–804). Іноді до їх складу включаються вагони від ICE 2 (вагони ICE 1 і ICE 2 сумісні між собою).

Один з 60 побудованих поїздів був знищений в результаті катастрофи під Ешеде. Решта поїздів у період з 2005 по 2008 рік пройшли ремонт з продовженням терміну служби, що дозволило їм залишитися в роботі ще 10-15 років.

Конструкція

Склади формуються з двох головних моторних вагонів і 12 (до 2008 року — від 9 до 14) проміжних причепних вагонів .

12-вагонні поїзди включають в себе 4 вагони першого класу (вагони 9, 11, 12, 14), один вагон-ресторан (8) і сім вагонів другого класу (1-7).[1] Палити заборонено у всьому поїзді. Вагони 1, 3, 9, 11, 14 обладнано ретрансляторами стільникового зв'язку.

Довжина 12-вагонного складу становить 357,9 метрів.

Див. також

• Intercity-Express
• Siemens Velaro

Примітки

1. Horst J. Obermayer (1991). «Die Serienfahrzeuge des InterCityExpress». in Hermann Merker. Eisenbahn-Journal special 1/91. ICE — InterCityExpress am Start. Fürstenfeldbruck: Verlag Hermann Merker. pp. 28-51. ISBN 3-922404-17-0.