Gymnocalycium bayrianum

? Gymnocalycium bayrianum Гімнокаліціум Байра
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Рослини (Plantae) Відділ: Вищі рослини (Streptophyta) Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Евдикоти Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) Родина: Кактусові (Cactaceae) Підродина: Cactoideae Триба: Trichocereeae Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium) Підрід: Microsemineum[1] Вид: Гімнокаліціум Байра
Біноміальна назва
Gymnocalycium bayrianum H.Till, 1987
Синоніми
Gymnocalycium spegazzinii subsp. bayrianum (H.Till) Halda
Посилання
Вікісховище: Gymnocalycium bayrianum Віківиди: Gymnocalycium bayrianum EOL: 5190539 IPNI: 133299-1 ITIS: 907947 МСОП: 121524743 NCBI: 762116 The Plant List: kew-2835545

Gymnocalycium bayrianum (укр. Гімнокаліціум Байра, Гімнокаліціум байріанум)[2] — сукулентна рослина з роду гімнокаліціум (Gymnocalycium) родини кактусових (Cactaceae).

Історія

Квітка Gymnocalycium bayrianum

Вид вперше описаний австрійським ботаніком Гансом Тіллєм^[de] (нім. Hans Till, 1920—2012) у 1987 році у виданні нім. «Kakteen und Andere Sukkulenten»[3].

Етимологія

Видова назва дана на честь австрійського банкіра та кактусиста, колишнього президента «Австрійського товариства любителів кактусів^[de]» (нім. Gesellschaft Österreichischer Kakteenfreunde).[4]

Ареал і екологія

Gymnocalycium bayrianum є ендемічною рослиною Аргенини. Ареал розташований у провінціях Тукуман і Сальта. Рослини зростають на висоті від 1000 до 1500 метрів над рівнем моря в тріщинах на червоному пісковику, у скелястих місцях, у ксерофільному чагарнику.

Морфологічний опис

Орган	Опис
Рослини	поодинокі, приплюснуто-кулясті, синьо-зелені з червонуватим відтінком, 4-5 см заввишки, до 10 см або більше в діаметрі.
Коріння	довге.
Стебло
Центральні колючки	зазвичай немає, іноді одна.
Радіальні колючки	зазвичай 5, вигнуті до стебла, світло-коричневі з більш темною основою, з віком сіріють, до 3 см завдовжки.
Квіти	воронкоподібні, вершково-білі, до 6 см завдовжки і 4 см в діаметрі.
Тичинки
Маточка
Плоди	видовжені, сіро-зелені з синюватим відтінком.
Насіння

Чисельність, охоронний статус та заходи по збереженню

Gymnocalycium bayrianum входить до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи видів, з найменшим ризиком (LC).

Ця рослина має значно більший ареал, ніж вважалося спочатку, і хоча є дані, що кози їдять ці кактуси, є багато здорових особин.

Невідомо, чи зустрічається цей вид на природоохоронних територіях.

Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[5]

Утримання в культурі

Gymnocalycium bayrianum культивується фахівцями-збирачами. Через те що місця зростання цього виду розташовуються в гірських областях, це досить витривалі і морозостійкі рослини, якщо взимку їх утримувати сухим. Вони люблять повне сонце.

Примітки

1. [[Біологічна класифікація - Классификация]] рода Gymnocalycium по [[Ганс Тілль - Х. Тиллю]] (Н. Till, 2003). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 14 серпня 2020. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)
2. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
3. Kakteen und Andere Sukkulenten 38(8): 191. 1987. (Kakteen And. Sukk.)
4. Urs Eggli, Leonard E. Newton. Etymological Dictionary of Succulent Plant Names (укр. Етимологічний словник назв сукулентних рослин). — Berlin/Heidelberg : Springer, 2010. — С. 24. — ISBN 978-3-642-05597-3. (англ.)
5. Gymnocalycium bayrianum. CITES. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. [Архівовано 2020-02-02 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

• Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург : ООО „СЗКЭО“ Кристалл», 2004. — 208 с. — ISBN 5-306-00348-6. (рос.)
• Hunt, D. R. CITES Cactaceae Checklist (ed. 2). — Richmond : Royal Botanic Gardens Kew, 1999. — 315 с. — ISBN 970-9000-20-9. (англ.)
• John Pilbeam. Gymnocalycium. A Collector's Guide. — A.A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD, 1995. — 191 с. — ISBN 9789054101925. (англ.)
• Edward F. Anderson. The Cactus Family. — Portland, Or., USA : Timber Press, 2001. — 376 с. — ISBN 978-0881924985. (англ.)
• Hunt, D., Taylor, N. & Graham, C. The New Cactus Lexicon. — Milborne Port : DH Books, 2006. — 899 с. — ISBN 978-0953813445. (англ.)
• Backeberg, Curt. Das Kakteenlexikon. — Jena : Fischer, VEB, 1979. — 822 с. — ISBN 978-3437201790. (нім.)

Джерела

• Gymnocalycium bayrianum. Королівські ботанічні сади в К'ю. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
• Gymnocalycium bayrianum. Desert-tropicals. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
• Gymnocalycium bayrianum. Tropicos. Міссурійський ботанічний сад. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
• Gymnocalycium bayrianum. Cactiguide. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 3.02.2020.(англ.)
• Gymnocalycium bayrianum. Cactus and Succulent Field Number Finder — Results (укр. Польові номера результатів знахідок кактусів і сукулентів). Процитовано 3.02.2020. (англ.)
• Gymnocalycium bayrianum. Plantsystematics. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
• Gymnocalycium bayrianum. Dave's Garden. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
• Gymnocalycium bayrianum Till ex H.Till. Llifle. Encyclopedias of living forms. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (англ.)
• Gymnocalycium bayrianum H.Till 1987. Encyclopédie des Cactus, Plantes Grasses et Succulentes (укр. Енциклопедія кактусів, сукулентних рослин і трав)]. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (фр.)
• Gymnocalycium bayrianum. Gymnocalycium Galerie. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (фр.)
• Gymnocalycium bayrianum. База данных по роду Gymnocalycium – Gymnocalycium Genus Database. Процитовано 3.02.2020. (рос.)
• Gymnocalycium bayrianum. Московський клуб любителів кактусів. Архів оригіналу за 12.06.2018. Процитовано 3.02.2020. (рос.)
• Gymnocalycium bayrianum Till ex H.Till 1987. Український сайт про кактуси та кактусистів (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 3.02.2020. (рос.)

Портал «Ботаніка»   Портал «Біологія»