Gymnocalycium anisitsii
Gymnocalycium anisitsii (укр. Гімнокаліціум Анісіча, Гімнокаліціум анісічі)[2] — сукулентна рослина з роду гімнокаліціум (Gymnocalycium) родини кактусових (Cactaceae). ІсторіяВид вперше описаний німецьким професором ботаніки Карлом Моріцом Шуманом (нім. Karl Moritz Schumann, 1851—1904) як Echinocactus anisitsii у 1900 році у виданні «Bluehende Kakteen»[3]. У 1922 році американські ботаніки Натаніель Лорд Бріттон (англ. Nathaniel Lord Britton, 1859—1934) і Джозеф Нельсон Роуз (англ. Joseph Nelson Rose, 1862—1928) включили цей вид до роду Gymnocalycium[4] ЕтимологіяВидова назва дана на честь професора Даніеля Анісіча (ісп. Dániel Anisits, 1856—1911) — угорського фармацевта та любителя рослин, який протягом 1883—1907 рр.. мешкав в Асунсьйоні, Парагвай, звідки висилав рослини Карлу Шуману в Берлін. У 1909—1911 працював бактеріологом в Берліні.[5] Ареал і екологіяАреал виду розташований у Бразилії, Болівії та Парагваї. Рослини зростають на висоті до 1 000 метрів над рівнем моря в ксерофільних лісах і рідко зустрічаються на скелях, пагорбах і в піщаних гірських районах. Морфологічний опис
ПідвидиВизнано два різновиди Gymnocalycium anisitsii номінаційний підвид — Gymnocalycium anisitsii subsp. anisitsii і підвид multiproliferum — Gymnocalycium anisitsii subsp. multiproliferum (P.J.Braun) P.J.Braun & Esteves.
Чисельність, охоронний статус та заходи по збереженнюGymnocalycium anisitsii входить до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи видів, з найменшим ризиком (LC). Вид має фрагментарну популяцію, що поширюється на значній площі (ступінь залягання = 25 000 км²). В даний час немає великих загроз, які впливають на цей вид, і чисельність здається стабільною. Однак субпопуляції трапляються поблизу населених пунктів і доріг, і, таким чином, можуть відчути антропогенний вплив найближчим часом. Gymnocalycium anisitsii зустрічається на природоохоронній території Національний парк Каа-Ія дель Гран-Чако в Болівії. Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[6] Примітки
Література
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia