Geosciurus princeps

Geosciurus princeps
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae)
Рід:	Geosciurus
Вид:	G. princeps
Біноміальна назва
Geosciurus princeps (Thomas, 1929)
Синоніми
Xerus princeps

Geosciurus princeps — це гризун, який мешкає в південно-західній Анголі, західній Намібії та західній частині ПАР[2].

Це найближчий родич капської ховраха[3] (Geosciurus inauris), який настільки схожий зовні, що їх важко відрізнити в польових умовах[4]. Обидва види мають довгі густі чорно-білі хвости з білою смугою від плеча до крупу. Geosciurus princeps у середньому трохи більший за G. inauris, хоча розміри тіла значно збігаються. Відмінності в морфології черепа також відрізняють два види[5], а різці жовті до помаранчевих, а не білі, як у G. inauris[5][6].

Опис

Це гризун великого розміру з малими вушками. Загальна довжина голови і тулуба становить від 23 до 29 см[7][8], довжина хвоста від 21 до 28 см[7][8], а вага коливається від 490 до 710 грамів[2]. Тіло вкрите коротким світло-коричневим волоссям, яке змінюється на біле на животі, навколо очей і на передній частині обличчя. Від плечей до стегон тягнеться біла смуга. Підшерстя немає, шкіра чорна. Волоски хвоста білі з трьома чорними смугами[6].

Поведінка

Geosciurus princeps ведуть суто денний спосіб життя. Дорослі самиці можуть жити поодинці або невеликими сімейними групами, тоді як самці переважно поодинокі[4]. На відміну від капського ховраха, вони не демонструють ігрову поведінку, аллогрумінг або іншу соціальну поведінку[4]. Будують нори на ділянках з розрідженим покривом. Вдень вони можуть віддалятися до 1 км від домашньої нори в пошуках їжі[4].

Примітки

1. Griffin, M.; Coetzee, N. (2008). Xerus princeps. Процитовано 08.01.2009.
2. Waterman JM, Herron MD (2004). Xerus princeps. Mammalian Species. 751: 1—3. doi:10.1644/751.
3. Herron MD, Waterman JM, Parkinson CL (2005). Phylogeny and historical biogeography of African ground squirrels: the role of climate change in the evolution of Xerus. Molecular Ecology. 14 (9): 2773—2788. doi:10.1111/j.1365-294X.2005.02630.x. PMID 16029477. S2CID 35874572.
4. Herzig-Straschil B, Herzig A (1989). Biology of Xerus princeps (Rodentia, Sciuridae). Madoqua. 16: 41—46.
5. Herzig-Straschil B, Herzig A, Winkler H (1991). A morphometric analysis of the skulls of Xerus inauris and Xerus princeps (Rodentia; Sciuridae). Zeitschrift für Säugetierkunde. 56: 177—187.
6. Thomas, O (1929). On mammals from the Kaoko-Veld, south-west Africa, obtained during Captain Shortridge's fifth Percy Sladen and Kaffrarian Museum expedition. Proceedings of the Zoological Society of London. 106: 99—111. doi:10.1111/j.1469-7998.1929.tb07691.x.
7. de Graaf, G (1981). The Rodents of Southern Africa. Durban, South Africa: Butterworths. ISBN 978-0-409-09829-7.
8. Shortridge, RV (1934). The Rodents of South West Africa. London: Heinemann.

Посилання

• Kruger Park page on the Mountain Ground Squirrel
• Uniprot taxonomy page on Geosciurus princeps
• Thorington, R. W. Jr. and R. S. Hoffman. 2005. Family Sciuridae. pp. 754–818 in Mammal Species of the World, a Taxonomic and Geographic Reference. D. E. Wilson and D. M. Reeder eds. Johns Hopkins University Press, Baltimore. ISBN 978-0-8018-8221-0