Перша гра серії розроблялася в 1987 році силами маленької студії Square, яка складалася з декількох чоловік і знаходилася у важкому матеріальному становищі. Звідси і назва Final Fantasy — Остання фантазія, бо якщо б гра не мала успіху, це була б остання фантазія цієї студії. Однак, випущений ними продукт виявився досить успішним і привів до появи багатьох сиквелів.
Ранні ігри Final Fantasy були виключно рольовими (в японському розумінні жанру), проте згодом під цією назвою стали з'являтися тактичні рольові ігри, рольові ігри з елементами екшн, MMORPG та навіть спортивні симулятори.
Всі частини основної лінійки ігор Final Fantasy абсолютно незалежні одна від одної. Дія ігор відбувається в різних вигаданих світах і описує пригоди різних героїв, при тому, що деякі елементи, такі як імена другорядних персонажів, ігрова механіка і характерні музичні теми, часто залишаються незмінними. Сюжет, як правило, оповідає про групу молодих людей, які об'єдналися в команду для боротьби з великим злом і подорожують заради порятунку світу. Всі ігри насичені посиланнями до історії, мов і міфології різних культур.
Серію завжди супроводжував комерційний успіх, у цей час у всьому світі продано понад 96 млн копій ігор, що ставить Final Fantasy на шосте місце в списку найуспішніших ігрових серій за всю історію ігрової індустрії. У 2006 році торговій марці Final Fantasy за видатні заслуги присудили премію Walk of Game, а в ігровій Книзі рекордів Гіннесса за станом на 2008 рік зафіксовані сім світових досягнень.
Серія славиться, перш за все, інноваційними технологіями, передовими розробками в області візуалізації і музики, широким використанням революційної для 1990-х років технології FMV, фотореалістичними моделями персонажів і оркестровими саундтреками Уемацу Нобуо. Іграм Final Fantasy відводиться центральна роль у популяризації традиційних японських рольових ігор на Заході.
Перша частина серії Final Fantasy була випущена 18 грудня1987 року, однак, наступні ігри, приписані авторами до цієї серії, не є прямими продовженнями першоджерела, представляючи собою скоріше окремі епізоди, об'єднані лише деякими концептуальними принципами, ніж сюжетом, сетингом або персонажами. З розвитком компанії Square, стали з'являтися різні спін-офи, побічні малобюджетні ігри, які не відносяться до основної серії, але виконані в тому ж стилі.
Початково японські, ряд ігор нині локалізовані для ринків Північної Америки, Європи та Австралії; існують версії як для консолей, так і для персональних комп'ютерів. З розвитком мобільного зв'язку все частіше розробляються версії для мобільних телефонів. Старі ігри регулярно перевидаються для платформ нових поколінь, часто з покращеною графікою і бонусами.
Final Fantasy II вийшла в 1988 році ексклюзивно для Японії. Сюжет розгортається навколо участі четвірки героїв в опорі проти тиранічної імперії. У другій частині вперше з'явилися багато традиційних елементів серії, такі як їздовий птах чокобо і персонаж Сід[3]. Як і попередниця, ця гра теж була портована для різних ігрових систем[4].
Final Fantasy III завершила ряд 8-бітових ігор. Її сценарій описує долю чотирьох сиріт, що випадково знайшли магічний кристал. Тут вперше з'явилася система професій, магічні створіння мугли[5]. Третя частина не отримала великого успіху серед критиків і не видавалася ніде, крім Японії, аж до 2006 року, коли з'явився повномасштабний рімейк для портативної консолі Nintendo DS[4].
Три гри серії були розроблені для приставки четвертого покоління Super Nintendo Entertainment System, і пізніше перевидані для інших платформ. Final Fantasy IV з'явилася у продажу в Японії і США в 1991 році, з різницею в чотири місяці. Причому в Північній Америці ця гра була випущена під назвою Final Fantasy II[6][7]. Основний сюжет — історія темного лицаря, який служив агресивній мілітаристичній державі, але став паладином для боротьби зі злим чаклуном. У четвертій частині розробники відмовилися від ідеї «чотирьох героїв на всі руки» — тепер стали доступні 12 унікальних персонажів, кожен зі своїм набором умінь. Крім цього, у грі вперше представлена популярна бойова система Active Time Battle, коли вороги атакують, не чекаючи ходу гравця[8].
Final Fantasy V вийшла в 1992 році тільки в Японії, оскільки продюсери Square визнали її занадто складною і незвичайною для західного гравця[2][9]. Сюжет оповідає про пригоди четвірки друзів у двох світах в спробі врятувати обидва світу від злого духу. На підтримку п'ятої частини, в якій використовувалася серйозно допрацьована система професій з Final Fantasy III, був знятий аніме-серіал "Final Fantasy: Legend of the Crystals"[10].
Final Fantasy VI вийшла в 1994 році в Японії і США. Через порушення нумерації північно-американська версія знову отримала назву відмінну від оригінальної — Final Fantasy III. Головну роль у сюжеті гри відіграє велика компанія друзів, які об'єдналися, щоб перешкодити спробам амбітної імперії порушити світову гармонію. З'явилася нова, набагато гнучкіша, ніж у попередніх іграх серії, система розвитку персонажів, побудована на використанні містичних істот «Есперів»; шоста частина лідирує за кількістю ігрових персонажів — грати можна чотирнадцятьма різними героями[11].
Наступні три гри основної лінійки вийшли для приставки PlayStation. При виробництві Final Fantasy VII, випущеної в 1997 році, розробники відмовилися від звичних двомірних спрайтів на користь тривимірної графіки, з полігональними персонажами, що переміщаються по заздалегідь відрендерених локаціях. У цій грі група друзів протистоїть жадібній енергетичній корпорації та пізніше стикається з дійсною загрозою людству — непереможною інопланетною істотою. Стилістично сетинг став сучаснішим, відійшовши від жанру фентезі ближче до наукової фантастики. Крім того, сьома частина стала першою грою серії, що була офіційно видана в Європі і портована для ПК[12].
У Final Fantasy VIII, що вийшла в 1999 році, описується подорож групи молодих найманців, які намагаються зупинити злу відьму, що вирішила провести стиснення часу — глобальний процес, результат якого невідомий. У восьмий частини вперше в серії були використані моделі персонажів з реалістичними пропорціями, а не «чібі», як у попередніх іграх (в Final Fantasy VII пропорційні моделі присутні тільки в режимі бою)[2][13].
Роком пізніше була випущена Final Fantasy IX. Згідно з сюжетом герої намагаються зупинити війну, яку розв'язала честолюбна королева, але в підсумку стикаються зі спробою поглинання їхнього світу іншим світом. Тут розробники вирішили звернутися до коренів серії, створивши традиційніший, ніж у попередніх трьох іграх, вигаданий світ у фентезі-антуражі[2][14].
Шосте покоління приставок для Останньої фантазії відкрилося в 2001 році грою Final Fantasy X, яка, як і дві наступні частини, вийшла під консоль PlayStation 2[15]. Головний герой історії потрапляє в далеке майбутнє свого світу і намагається захистити його від ворожої істоти, відомої як Сін (Sin — Гріх). Автори десятої частини відмовилися від заздалегідь відрендерених фонів. Гра вперше в серії стала повністю тривимірною; крім того, в ній вперше були озвучені всі сюжетні діалоги. Гра отримала повноцінний, хоча і не однозначно оцінений сиквел — Final Fantasy X-2[16].
Final Fantasy XI з'явилася в 2002 році для PlayStation 2 і ПК, пізніше для Xbox 360. На відміну від всіх інших ігор серії, одинадцята частина — онлайн-гра, в якій одночасно можуть брати участь тисячі гравців[17]. Це перша гра серії, в якій традиційні покрокові битви і випадкові зустрічі з монстрами були замінені боями в реальному часі[18].
Final Fantasy XII вийшла в 2006 році. В ній описуються події, що відбуваються у світі Іваліс, де могутня імперія окупує маленьке беззахисне королівство[19]. У дванадцятій грі серії використовується бойова система реального часу, схожа з бойовою системою Final Fantasy XI, а також система «гамбіту», що дозволяє автоматично управляти в бою одночасно кількома персонажами, і «дошка ліцензій», що забезпечує гнучкий розвиток героїв[20].
Final Fantasy XIII розроблялася для консолей PlayStation 3 і Xbox 360 і з'явилася в Японії в 2009 році, а в решті країн — в 2010-му[21][22]. Гра стала першою з компіляцій кількох запланованих ігор Fabula Nova Crystallis Final Fantasy XIII[23]. Тринадцята частина оповідає про конфлікт між двома пов'язаними світами — технократичним Коконом і світом дикої природи Пульсом, і про спробу групи героїв виконати покладене на них «богами» фал'сі суперечливе призначення.
Друга онлайн-гра в серії, Final Fantasy XIV, розроблялася для платформ PS3 і ПК[24]. Для користувачів персональних комп'ютерів гра стала доступною з вересня 2010 року[25]. Final Fantasy XIV виявилася провальною і була перевидана як Final Fantasy XIV: Realm Reborn, яка стала значно успішнішою за оригінальну гру.
Final Fantasy XV стала найдовше розроблюваною грою серії (12 років з дати анонсу) і однією з найочікуваніших. Її випуск відбувся у 2016 році, чому передував випуск супутньої продукції: повнометражного фільму та аніме. На той час репутація серії Final Fantasy стала падати. Цьому посприяли провал Final Fantasy XIV, епізоди-продовження Final Fantasy XIII і засилля малобюджетних мобільних ігор та перевидань[26]. Final Fantasy XV стала більш орієнтованою на західну аудиторію і отримала позитивні відгуки. Проте численними критиками відзначалося, що вона не у всьому виправдала очікування і не в змозі повернути серії колишню велич[27].
Final Fantasy XVI вийшла 22 червня 2023 року для PlayStation 5[28]. Вона повернулася до суто фентезійної тематики та описує пригоди принца Клайва, що бореться за визволення свого герцогства та розшукує вбивцю свого брата. Критики найвище оцінили нову бойову систему у стилі Devil May Cry чи Bayonetta, а також схвалення отримали графіка та музика[29].
Основні елементи
Сюжет і тематика
Події ігор серії відбуваються в різних світах (не рахуючи продовжень чи приквелів тієї самої гри), але мають подібні сюжетні ходи, тематику, імена персонажів. Це як фентезійні, так і науково-фантастичні світи, часто з поєднанням елементів обох. Наприклад, в FFVI є роботи магітеки, які працюють на магії. В FFVII індустріальна цивілізація базується на використанні життєвої сили планети.
Поширеною темою в іграх Final Fantasy є дуалізм. Двоїстість може виражатися в різних формах, наприклад: два конфліктуючі світи чи держави, протистояння головного героя і антагоніста. Досить часто відбувається зміна світової рівноваги, яку герої повинні відновити. В деяких іграх наявний баланс між світлом і темрявою, наприклад FFIII, причому темрява не означає зло, переважання світла також призводить до катаклізмів. У більш пізніх іграх серії з'явилася тема циклу, який наближається до кінця. Так, в FFX світ періодично тероризує чудовисько Гріх. В FFXIV існують ери порядку і руйнувань, які чергуються.
Рідше, але також вагому роль відіграють небесні тіла та явища. В FFIV, FFVIII Місяць стає причиною катаклізмів, в FFXIV він використовується силами зла для знищення світу. Одне з найсильніших заклять має назву Метеор. Крім того метеор як реальний об'єкт відіграє ключову роль в FFVII і фільмі «Духи всередині». За принципом Зодіаку або ж незодіакальних сузірь поділяються божества, призивні істоти, самі головні герої, залежно від гри.
Поширеним сюжетним ходом є чудесний порятунок — якийсь з персонажів опиняється на межі неминучої смерті, але виживає завдяки збігу обставин чи втручанню вищих сил. Наприклад, в FFIII гине і воскресає вся ігрова партія, на неочікуваному виживанні головного героя FFX базується її продовження FFX-2. В FFXIII головні герої, попри закони світу гри, в фіналі повертають собі людську подобу (причини цього пояснюються в продовженні).
Зниклі цивілізації присутні в кожній грі серії. Зазвичай це високорозвинена технологічна або магічна цивілізація, яка залишила по собі явні сліди свого існування (руїни, технології, цілі небесні тіла), але з якихось причин зникла.
Повторюваними є імена персонажів. Сід з'являється у всіх іграх основної серії починаючи з Final Fantasy II (в пізніх ремейка оригінальної Final Fantasy теж був доданий такий персонаж). Але це завжди різний персонаж, який тісно пов'язаний з повітряними кораблями. Часто з'являється персонаж з ім'ям «Сара»[30].
Ігровий процес
В більшості ігор основної серії гравець керує групою героїв (ігровою партією), яка подорожує світом, виконуючи поставлені завдання і шукаючи пригод. В ранніх іграх серії існували окремі екрани для зображення ігрового світу і боїв на ньому. У пізніших бої відбуваються там же, де партія зустріла противника.
Персонажі мають систему класів — вона може дещо різнитися від гри від гри, але зазвичай наявні Воїн, Білий маг, Чорний маг, Червоний маг, Синій маг, Чернець, Злодій, Ніндзя. Багато Легендарної Зброї є ексклюзивом для того чи іншого класу. Так, наприклад, меч Екскалібур може використовувати Воїн, в той час як Чорний Маг заклинання Вогонь.
Герої більшість часу подорожують пішки, але їм доступні і транспорті засоби та їздові тварини. Примітною рисою серії є повітряні кораблі — літальні апарати, нерідко дирижаблі, які часто служать і як пересувна база. Нерідко транспорт виконаний в стилі стімпанку: зроблений з міді, заліза і дерева, має пропелери. В пізніх іграх виконаний в стилістиці дизельпанку, футуризму.
Персонажі в іграх серії Final Fantasy в ході боїв потрапляють під дії негативних статусів, таких як: німота, отруєння, скам'яніння чи сліпота. Але як і в багатьох інших консольних RPG, в Final Fantasy є предмети і заклинання, здатні зцілити від подібних статусів. За допомогою магії або спеціальних предметів персонажі здатні накладати такі ж статуси на противників.
Магія ділиться на кілька шкіл, кожна з яких позначена тим чи іншим кольором. Біла магія і Чорна магія засновані на сціленні/підтримці та атаці відповідно. Червона магія дозволяє використовувати заклинання низьких рівнів обох шкіл. Пізніше були додані Синя магія, що дозволяє вчити особливі вміння монстрів, Магія часу, Зелена магія і Магія Арканів, що містить заклинання з накладенням статусів. Часто магія є основою техніки і навіть індустріальної цивілізації: роботи Магітеки, двигуни на магічній імлі.
Деякі вигадані істоти, такі як чокобо і мугли з'являються в більшості ігор серії. З монстрів часто з'являються Бегемоти і Кактуари. Починаючи з Final Fantasy III в іграх присутні призивні істоти (також відомі як Еспери, Ейдолони або Еони), серед яких особливо часто зустрічаються: Бахамут, Шива, Іфрит, Левіафан і Раму[31].