Вважається, що спадкові клітини опістоконтів мали тонкі ниткоподібні відростки, або «щупальця». Деякі опістоконти (Mesomycetozoa та Corallochytrium) їх втратили. Однак вони збереглися у Filozoa, де вони є простими та не звужуються в напрямку кінцівки, а також мають жорстку серцевину з пучків актину (на відміну від гнучких, конусоподібних та розгалужених філоподій у Nucleariida, і розгалужених ризоїдів та гіфів у грибів). У хоанофлагелятів та в найбільш примітивних тварин, а саме — губок, вони збираються у фільтрувальний комірець навколо війки чи джгутика; вчені припускають, що ця риса в них збереглася від найближчого предка, спільного для всіх Filozoa.[1]
↑Hehenberger, Elisabeth; Tikhonenkov, Denis V.; Kolisko, Martin; Campo, Javier del; Esaulov, Anton S.; Mylnikov, Alexander P.; Keeling, Patrick J. (10 липня 2017). Novel Predators Reshape Holozoan Phylogeny and Reveal the Presence of a Two-Component Signaling System in the Ancestor of Animals. Current Biology. 27 (13): 2043—2050.e6. doi:10.1016/j.cub.2017.06.006. PMID28648822.