|
Excalibur (самопідіймальне судно)
Excalibur (Wijslift 6) — морське будівельне судно, яке в окремі періоди залучалось до проведення робіт зі спорудження офшорних вітрових електростанцій. Характеристики та модернізаціяСудно, що за своїм архітектурно-конструктивним типом відноситься до самопідіймальних (jack-up), спорудили у 1978 році на німецькій Howaldswerke-Deutsche Werft у місті Кіль. Первісно воно використовувалось під назвою Wijslift VI, потім з 1989 по 1996 рік як Hubinsel 6, після чого змінило назву на Wijslift 6. На момент спорудження платформа мала розміри 38х32 метри та підіймалась на шести опорах. В такому вигляді на початку 2000-х вона провела кілька операцій у новій офшорній галузі — спорудженні вітрових електростанцій, після чого в 2002 році була викуплена компанією Fugro Seacore, прейменована на Excalibur та суттєво модернізована. Довжину платформи збільшили на 22 метри і додали ще дві опори. Ці вдосконалення сприяли подальшому використанню судна для робіт в офшорній вітроенергетиці, вимоги з боку якої постійно зростають на тлі збільшення потужності та розмірів турбін. Excalibur обладнано краном Huisman PMC 6200-300 вантажопідйомністю 230 тон. Воно має робочу палубу площею 1630 м2 з припустимим навантаженням 25 тон/м2 (10 тон/м2 на секції-продовженні), здатне працювати в районах з глибинами до 40 метрів та забезпує розміщення до 50 осіб.[1][2][3][4] Завдання суднаОфшорна вітроенергетикаУ 2000 році Wijslift 6 здійснила будівельні роботи в Північному морі біля узбережжя Нортумберленду на першій британській офшорній ВЕС Бліт. Вони включали буріння під встановлення паль довжиною по 30 метрів та монтаж двох вітроагрегатів.[5] Під час цих робіт відбувся інцидент, внаслідок якого робоча платформа отримала сильний нахил.[6] Наступного року установка провела фундаментні роботи для п‘яти турбін на шведській ВЕС Yttre Stengrund (Балтійське море, протока Кальмарсунд).[7] Після модернізації Excalibur у 2003 році взяв участь в спорудженні ВЕС Норт-Хойл в Ірландському морі біля північного узбережжя Уельса. Судно провадило встановлення паль, що сягали глибини у 33 метра під морським дном, а потім разом з іншою установкою JB1 здійснило монтаж 27 із 30 вітрових турбін.[8] Можливо відзначити, що під час робіт на даній станції Excalibur отримав пошкодження однієї з опор.[6] В 2004-му установка здійснила на ВЕС Скробі-Сандс (Північне море біля узбережжя Норфолка) монтаж шести вітроагрегатів, які припадали на найбільш мілководну ділянку цієї станції.[9] Так само 2004-го Excalibur встановив метеорологічний вимірювальний пост на місці майбутньої британської станції Лондон-Аррай (Північне море біля узбережжя Кента та Ессексу).[10] У 2007—2008 роках судно повернулось на Лондон-Аррай для проведення геотехнічних досліджень.[11] Також у 2008-му установка провела спорудження частини фундаментів ВЕС Гунфліт-Сандс (біля тільки що згаданого Ессексу), причому це знов були роботи у найбільш мілкій частині, де не міг працювати плавучий кран Svanen.[12] В 2010-му на ВЕС Танет (біля узбережжя Кента) Excalibur провело завершальні роботи по спорудженню трансформаторної станції (перед тим над нею працював плавучий кран великої вантажопідйомності Stanislav Yudin).[13] За контрактом, укладеним з енергетичним концерном E.ON у 2011 році, Excalibur провело геотехнічні дослідження в Балтійському морі на північний схід від острова Рюген, де за кілька років розпочали спорудження ВЕС Аркона.[14] Роботи такого ж типу воно виконувало у жовтні 2012 року на місці майбутньої третьої черги ВЕС Уолні.[15] У 2014-му судно провадило геотехнічні дослідження в межах підготовки проекту офшорних трансформаторних підстанцій данської ВЕС Kriegers Flak (Балтійське море).[16] Інші завданняВ кінці 1980-х років Wijslift 6 брало участь у розширенні потужностей на одному з найбільших північноморських нафтових родовищ Фортіс. Роботи включали встановлення 79 паль діаметром 1,2 метра з довжиною до 85 метрів.[17] Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
