Euphractinae

Euphractinae Період існування: середній еоцен ~50–0 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N
Chaetophractus vellerosus
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Броненосці (Cingulata)
Родина:	Щитоносцеві (Chlamyphoridae)
Підродина:	Euphractinae Winge 1923
Роди
Chaetophractus Fitzinger, 1871 Euphractus Wagler, 1830 Zaedyus Ameghino, 1889

Euphractinae — підродина броненосців родини Chlamyphoridae. Euphractinae відомі тим, що мають добре розвинену остеодерму, яка має великі порожнини, заповнені жировою тканиною, і більше волосяних фолікулів з добре розвиненими сальними залозами. Вважається, що це еволюційні адаптації Euphractinae, щоб підтримувати їх у більш прохолодному кліматі, у якому вони зазвичай живуть[1].

Таксономія

Euphractinae містить такі сучасні роди:

• Chaetophractus
• Euphractus
• Zaedyus

Вимерлі роди включають[2]:

• Paleuphractus
• Parutaetus
• Doellotatus
• Proeuphractus
• Macroeuphractus

Філогенез

Дослідження мітохондріальної ДНК показало, що Euphractinae є сестринською групою клади, що складається з Chlamyphorinae і Tolypeutinae[3] разом із вимерлими гліптодонтами[4]:

Cladogram[4][5][6]

Cingulata    Dasypodidae    Chlamyphoridae   Euphractinae    Euphractus sexcinctus       Zaedyus pichiy       Chaetophractus villosus       Chaetophractus nationi     C. vellerosus               †Glyptodontinae (Doedicurus)      Chlamyphorinae    Chlamyphorus truncatus     Calyptophractus retusus     Tolypeutinae   Priodontes maximus     Tolypeutes   T. tricinctus     T. matacus      Cabassous    C. tatouay       C. chacoensis       C. centralis     C. unicinctus

Примітки

1. Krmpotic, C.M.; Ciancio, M.R.; Barbeito, C.; Mario, R.C.; Carlini, A.A. (2009). Osteoderm morphology in recent and fossil euphractine xenarthrans. Acta Zoologica. 90 (4): 339—351. doi:10.1111/j.1463-6395.2008.00359.x.
2. Mitchell, Kieren J.; Scanferla, Agustin; Soibelzon, Esteban; Bonini, Ricardo; Ochoa, Javier; Cooper, Alan (2016). Ancient DNA from the extinct South American giant glyptodont Doedicurus sp. (Xenarthra: Glyptodontidae) reveals that glyptodonts evolved from Eocene armadillos. Molecular Ecology. 25 (14): 3499—3508. Bibcode:2016MolEc..25.3499M. doi:10.1111/mec.13695. PMID 27158910. S2CID 3720645.
3. Gibb, G. C.; Condamine, F. L.; Kuch, M.; Enk, J.; Moraes-Barros, N.; Superina, M.; Poinar, H. N.; Delsuc, F. (2015). Shotgun Mitogenomics Provides a Reference Phylogenetic Framework and Timescale for Living Xenarthrans. Molecular Biology and Evolution. 33 (3): 621—642. doi:10.1093/molbev/msv250. PMC 4760074. PMID 26556496.
4. Delsuc, F.; Gibb, G. C.; Kuch, M.; Billet, G.; Hautier, L.; Southon, J.; Rouillard, J.-M.; Fernicola, J. C.; Vizcaíno, S. F.; MacPhee, R. D. E.; Poinar, H. N. (2016). The phylogenetic affinities of the extinct glyptodonts. Current Biology. 26 (4): R155—R156. Bibcode:2016CBio...26.R155D. doi:10.1016/j.cub.2016.01.039. PMID 26906483.
5. Upham, Nathan S.; Esselstyn, Jacob A.; Jetz, Walter (2019). Inferring the mammal tree: Species-level sets of phylogenies for questions in ecology, evolution and conservation. PLOS Biol. 17 (12): e3000494. doi:10.1371/journal.pbio.3000494. PMC 6892540. PMID 31800571.
6. Gibb, Gillian C.; Condamine, Fabien L.; Kuch, Melanie; Enk, Jacob; Moraes-Barros, Nadia; Superina, Mariella; Poinar, Hendrik N.; Delsuc, Frédéric (2015). Shotgun Mitogenomics Provides a Reference PhyloGenetic Framework and Timescale for Living Xenarthrans. Molecular Biology and Evolution. 33 (3): 621—642. doi:10.1093/molbev/msv250. PMC 4760074. PMID 26556496.