Euphractus sexcinctus

Euphractus sexcinctus
У Пантаналі, Бразилія
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Броненосці (Cingulata)
Родина: Щитоносцеві (Chlamyphoridae)
Підродина: Euphractinae
Рід: Euphractus
Wagler, 1830
Вид:
E. sexcinctus
Біноміальна назва
Euphractus sexcinctus
(Linnaeus, 1758)
Ареал
Синоніми[2][3][4]
Список
  • Dasypus encoubert Desmarest, 1822
  • Dasypus flavipes G. Fischer, 1814
  • Dasypus sexcinctus Linnaeus, 1758
  • Loricatus flavimanus Desmarest, 1804
  • Scleropleura bruneti Milne-Edwards, 1872
  • Tatus sexcinctus Schinz, 1824
  • Euphractus hexcinctus

Euphractus sexcinctus є броненосцем, що зустрічається в Південній Америці. Єдиний сучасний представник свого роду, він був вперше описаний шведським зоологом Карлом Ліннеєм у 1758 році.

Морфологічна характеристика

Цей броненосець зазвичай має довжину голови й тулуба від 40 до 50 сантиметрів і важить від 3.2 до 6.5 кілограма. Панцир (твердий панцир на спині) від блідо-жовтого до червонувато-коричневого кольору, позначений лусочками однакової довжини та злегка вкритий жостувато-бурими чи білими волосками, схожими на щетину. На передніх лапах є п'ять різних пальців, кожен з яких має помірно розвинені кігті[2][5][6].

Ареал і середовище

E. sexcinctus досить поширений, його ареал охоплює від Бразилії та південного Суринаму на північному сході через Болівію, Парагвай і Уругвай до північної Аргентини на південному сході. Вид мешкає в саванах, первинних і вторинних лісах, серрадо, чагарниках і листяних лісах. Зустрічається від 0 до щонайменше 1600 метрів над рівнем моря[7].

Спосіб життя

Ці броненосці вправно копають і створюють нори, щоб жити в них і шукати здобич. Це солітарна всеїдна тварина, харчується комахами, мурахами, падлом і рослинним матеріалом. Через поганий зір броненосці покладаються на свій нюх, щоб виявити здобич і хижаків.

Пологи відбуваються протягом року. Вагітність триває від 60 до 64 днів, після чого народжується виводок з 1–3 дитинчат. Відлучення відбувається в один місяць, а молодняк дорослішає до дев'яти місяців.

Примітки

  1. ↑ Abba, A.M.; Lima, E.; Superina, M. (2014). Euphractus sexcinctus. IUCN Red List of Threatened Species. 2014: e.T8306A47441708. doi:10.2305/IUCN.UK.2014-1.RLTS.T8306A47441708.en. Процитовано 19.11.2021.
  2. ↑ а б Redford, K.H.; Wetzel, R.M. (1985). Euphractus sexcinctus (PDF). Mammalian Species (252): 1—4. doi:10.2307/3503786. JSTOR 3503786. S2CID 253956545. Архів оригіналу (PDF) за 01.07.2016. [Архівовано 2016-07-01 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Gardner, A.L. (2005). "Order Cingulata". In Wilson, D.E.; Reeder, D.M (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. p. 97. ISBN 978-0-8018-8221-0
  4. ↑ Gardner, A.L. (2007). Mammals of South America. Т. 1. Chicago, US: University of Chicago Press. с. 144—6. ISBN 978-0-226-28242-8.
  5. ↑ Nowak, R.M. (1999). Walker's Mammals of the World. Т. 1 (вид. 6th). Baltimore, US: Johns Hopkins University Press. с. 160. ISBN 978-0-8018-5789-8.
  6. ↑ Husson, A.M. (1978). The Mammals of Suriname. Leiden, Netherlands: Brill. с. 254—7. ISBN 978-90-04-05819-4.
  7. ↑ Bonato, V.; Martins, E.G.; Machado, G.; da-Silva, C.Q.; dos Reis, S.F. (2008). Ecology of the armadillos Cabassous unicinctus and Euphractus sexcinctus (Cingulata: Dasypodidae) in a Brazilian cerrado. Journal of Mammalogy. 89 (1): 168—74. doi:10.1644/06-MAMM-A-187.1. ISSN 1572-9710.