Eremalauda dunni

? Eremalauda dunni
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Жайворонкові (Alaudidae) Рід: Аравійський жайворонок (Eremalauda) Вид: Eremalauda dunni
Біноміальна назва
Eremalauda dunni (Shelley, 1904)
Ареал виду (зеленим)
Синоніми
Ammomanes dunni Calendula dunni
Посилання
Вікісховище: Eremalauda dunni Віківиди: Eremalauda dunni ITIS: 559937 МСОП: 103765809 NCBI: 1364983

Eremalauda dunni[2] (жайворонок сахельський) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає в Африці. Раніше вважавсля конспецифічним з аравійським жайворонком.

Опис

Довжина птаха 114-15 см, розмах крил 25-30 см. Довжина дзьоба становить 13,8-15,8 мм, довжина хвоста 5-5,5 см. Верхня частина тіла бліда, піщано-коричнева, легко поцяткована рудувато-коричневими смужками. Нижня частина тіла білувата, груди легко поцятковані темними смужками. Над очима бліді "брови", навколо оче бліді кільця. Махові пера рудувато-коричневі, хвіст короткий, широкий, чорнуватий, крайні стернові пера бліді. Дзьоб міцний, жовтуватий, на кінці більш темний. Очі карі. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Поширення і екологія

Сахельські жайворонки мешкають на півдні Сахари та на півночі регіону Сахель, в Західній Сахарі, Мавританії, Малі, Нігері, Чаді і Судані. Вони живуть на сухих трав'янистих рівнинах, місцями порослих чагарниками, на краях пустель і в оазах. Зустрічаються зграйками. Живляться насінням і комахами, яких шукають на землі. Гніздяться на землі.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Eremalauda dunni: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 13 липня 2022
2. Eremalauda dunni у базі Avibase.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 липня 2022.

Джерела

• Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
• Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.