Cynomys leucurus

Cynomys leucurus
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae)
Рід:	Cynomys
Вид:	C. leucurus
Біноміальна назва
Cynomys leucurus Merriam, 1890
Ареал

Cynomys leucurus (білохвості лугові собачки[2]) зустрічається в західному Вайомінгу та західному Колорадо з невеликими територіями в східній Юті та південній Монтані. Найбільші популяції — у Вайомінгу. Цей вид лугових собак живе на висоті від 1500 до 3000 метрів, як правило, вище, ніж інші види лугових собак. Серед його хижаків — чорноногі тхори, борсуки, беркути.

Морфологічна характеристика

Білохвоста лугова собачка коричнево-коричневого кольору, з великими очима та темною плямою на щоках над і під кожним оком[3]. Цей вид лугових собачок важить 790–1500 г, а довжина 30–41 см[4].

Поведінка

Білохвості лугові собачки демонструють міжвидову конкуренцію з ховрахом Вайомінгу. Коли ховрах заходить на територію лугової собачки, білохвоста лугова собачка женеться. Рідко луговий песик ловить і вбиває ховрашка, але коли це робить, то залишає жертву пташиним хижакам, оскільки лугова собака є травоїдною твариною[5]. Білохвості лугові собачки ведуть денний спосіб життя, вони найбільш активні вранці та вдень. Цей вид також впадає в зимову сплячку у своїх норах і виходить на поверхню, коли відбуваються тепліші сезонні зміни. Самці білохвостих лугових собачок з’являються наприкінці лютого – початку березня, а самиці – приблизно через 2–3 тижні[4]. Білохвості лугові собачки рослиноїдні, харчуються в основному травою, різнотрав'ям і осокою[6].

Спосіб життя

Білохвості лугові собачки мають складну соціальну систему і живуть колоніями. Для спілкування цей вид використовує візуальні сигнали та гавкіт. В середньому кожна колонія має 6 різних «кланів» або сімей. Ці родини разом шукають їжу та ресурси. Самиці білохвостих лугових собачок та їхні дитинчата ведуть малорухливий спосіб життя, тобто вони тримаються поблизу або всередині нори, поки самець шукає їжу[4].

Примітки

1. Cassola, F. (2016). Cynomys leucurus. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T42454A22261371. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T42454A22261371.en. Процитовано 12.11.2021.
2. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
3. White-tailed prairie dog. US Fish and Wildlife Service. Архів оригіналу за 26 вересня 2006. [Архівовано 2006-09-26 у Wayback Machine.]
4. Menkens Jr., George E.; Anderson, Stanley H. (1989). Temporal–spatial variation in white-tailed prairie dog demography and life histories in Wyoming. Canadian Journal of Zoology. 67 (2): 343—349. doi:10.1139/z89-051. ISSN 0008-4301.
5. Hoogland JL, Brown CR (March 2016). Prairie dogs increase fitness by killing interspecific competitors. Proceedings. Biological Sciences. 283 (1827): 20160144. doi:10.1098/rspb.2016.0144. PMC 4822469. PMID 27009223.
6. Waring, George H. (January 1970). Sound Communications of Black-tailed, White-tailed, and Gunnison's Prairie Dogs. American Midland Naturalist. 83 (1): 167—185. doi:10.2307/2424014. ISSN 0003-0031. JSTOR 2424014.