Caio Duilio (1880)

Броненосець «Кайо Дуіліо»
Історія
Королівство Італія
Назва: «Кайо Дуіліо»
Будівник: «Cantiere navale di Castellammare di Stabia»
Закладений: 24 квітня 1873 року
Спуск на воду: 8 травня 1876 року
Прийнятий: 6 січня 1880 року
Списаний: Виключений зі складу флоту 27 червня 1909 року, зданий на злам
Основні характеристики
Тип: Броненосець
Водотоннажність:
  • 11 138 т (стандартна)
  • 12 256 т (повна)
Довжина: 109,16 м
Ширина: 19,74 м
Осадка: 8,31 м
Потужність: 7 711 к.с.
Двигуни:
  • 8 парових котлів
  • 2 парові машини
Швидкість: 16 вузлів
Дальність
плавання:		 3 760 миль на швидкості 10 вузлів
Екіпаж: 420
Озброєння:
Бронювання:
  • Пояс: 550 мм
  • Башти: 430 мм
  • Палуба: 30-51 мм

«Кайо Дуіліо» (італ. Caio Duilio) - броненосець однойменного типу Королівських військово-морських сил Італії другої половини 19-го століття.

Історія створення

Броненосець «Кайо Дуіліо» був закладений 24 квітня 1873 року на верфі «Cantiere navale di Castellammare di Stabia». Спущений на воду 8 травня 1876 року, вступив у стрій 6 січня 1880 року.

Свою назву отримав на честь Гая Марка Дуілія - визначного флотоводця часів Першої Пунічної війни, який здобув морських перемог над Карфагеном.

Історія служби

Броненосець «Кайо Дуіліо» не брав участі у бойових діях, оскільки його служба припала на так звану Прекрасну епоху.

У 1885 році під час маневрів флоту «Кайо Дуіліо», однотипний броненосець «Енріко Дандоло», бронепалубний крейсер «Джованні Бозан» були у складі 1- Дивізії «Західної ескадри», яка атакувала «Східну ескадру», імітуючи франко-італійський конфлікт поблизу Сардинії. У 1888 році «Кайо Дуіліо» брав участь в маневрах, на яких відпрацьовувався захист Ла-Спеції. Того ж року він взяв участь в морському огляді, на якому був присутній імператор Німеччини Вільгельм II.

У 1890 році на «Кайо Дуіліо» були встановлені чотири 120-мм гармати для захисту від міноносців.

На маневрах 1893 року «Кайо Дуіліо» разом із флагманом «Ре Умберто», торпедним крейсером «Мінерва» та чотирма міноносцями входив до складу 1-ї Дивізії Резервної ескадри. На цих маневрах Резервна ескадра захищалась від атаки Активної ескадри, яка імітувала французький напад на італійське узбережжя.

У 1900 році на кораблі були встановлені дві 76-мм, вісім 57-мм, та чотири 37-мм гармати.

У 1902 році «Кайо Дуіліо» був перетворений на навчальний корабель. Командування ВМС розглядало можливість модернізації корабля, за схемою однотипного «Енріко Дандоло», але ціна такої модернізації виявилась занадто високою, і від неї довелось відмовитись. У 1909 році «Кайо Дуіліо» був виключений зі складу флоту, перейменований на «GM40» і використовувався як сховище вугілля та нафти.

Література

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
  • Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Caio Duilio (1880)