Atahualpa (монітор)

Літографія монітора Atahualpa у Новому Орлеані на шляху до Перу

Atahualpa (закладений як USS Catawba) - однобаштовий монітор типу «Канонікус» який будували для флоту Союзу під час Громадянської війни у США. Завершений вже після закінчення бойових дій, Catawba був перепроданий Перу. Перейменований на Atahualpa, корабель брав участь у обороні Кальяо під час Тихоокеанської війни. Коли місто захопили чилійські війська в 1881, корабель затопили щоб уникнути його захоплення. Після війни Atahualpa підняли і використали як блокшив. Був розібраний на метал на початку 20 століття.

Опис

Корабель мав довжину 225 футів (68,6 метрів), ширину приблизно 43 фути (13 метрів), максимальну осадку 4,11 метра, водотоннажність 2 100 тон. Екіпаж - 100 осіб.

Catawba приводився у рух двоциліндровим паровим двигуном який обертав один гвинт.[1]  Ніс до 150 тон вугілля, розвивав швидкість до 8 вузлів (15 км/год).[2] Головне озброєння корабля становили дві 381 міліметрові гладкоствольні гармати Дальгрена, змонтовані в єдиній башті. [3]

Служба у Перу

"Катава" був перейменований в «Атауальпу» на честь імператора Атауальпи, останнього правителя імперії інків. Щоб підготувати корабель до тривалого подорожі до Перу навколо мису Горн, Swift & Co. встановили на носі тимчасові хвилевідбивачі, дві мачти з косими вітрилами на доповнення до парової машини, а також поставили заглушки від води на отвори у палубі. [4]

Atahualpa був відбуксирований з Калляо до Ітікі, тоді ще частини Перу 11–22 травня 1877 щоб захистити цей порт від бунтівного броненосця «Гуаскар» під час громадянської війни у Перу. Під час Тихоокеанської війни з Чилі Atahualpa охороняв  Кальяо. 11 листопада 1880, чилійський флот почав обстріл міста з відстані близько 4 міль (6,4 км.). Монітор у супроводі буксира вийшов у море і вступив у перестрілку з чилійськими кораблями на далекій відстані, втім не зміг завдати їм ушкоджень.[5] 16 січня 1881 екіпаж корабля був примушений потопити корабель аби запобігти його захопленню чилійськими військами, які наступали на місто. [6] Після війни корабель підняли і використовували як плавучий склад, аж поки не розібрали на метал десь на початку 20 століття.

Примітки

1. Canney, p. 85
2. Chesneau & Kolesnik, p. 122
3. Olmstead, et al, p. 94
4. Alden, p. 81
5. Greene & Massignani, pp. 238, 318
6. Alden, p. 82

Список літератури

• Canney, Donald L. (1993). The Old Steam Navy: The Ironclads, 1842–1885. Т. 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-586-8.

• Catawba. Dictionary of American Naval Fighting Ships. Naval History & Heritage Command (NH&HC). Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 25 січня 2013.

• Chesneau, Roger; Kolesnik, Eugene M., ред. (1979). Conway's All the World's Fighting Ships 1860–1905. Greenwich, UK: Conway Maritime Press. ISBN 0-8317-0302-4.

• Greene, Jack; Massignani, Alessandro (1998). Ironclads at War: The Origin and Development of the Armored Warship, 1854–1891. Conshohocken, Pennsylvania: Combined Publishing. ISBN 0-938289-58-6.

• Olmstead, Edwin; Stark, Wayne E.; Tucker, Spencer C. (1997). The Big Guns: Civil War Siege, Seacoast, and Naval Cannon. Alexandria Bay, New York: Museum Restoration Service. ISBN 0-88855-012-X.

• Roberts, William H. (2002). Civil War Ironclads: The U. S. Navy and Industrial Mobilization. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins Press. ISBN 0-8018-6830-0.

• Silverstone, Paul H. (2006). Civil War Navies 1855–1883. The U.S. Navy Warship Series. New York: Routledge. ISBN 0-415-97870-X.

• West, W. Wilson, Jr. (1996). USS Tecumseh Shipwreck: Management Plan (PDF). Department of Defense: Legacy Resource Management Program. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 березня 2019.