723 Гаммонія

723 Гаммонія
Відкриття
ВідкривачЙоганн Паліза
Місце відкриттяВідень
Дата відкриття21 жовтня 1911
Позначення
Тимчасові позначення1911 NB
1949 YR
1955 FU1
A903 CA
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,994415975962 а. о.
Перигелій2,832124852716 а. о.
Афелій3,156707099209 а. о.
Ексцентриситет0,054197921915
Орбітальний період1892,633938932 д
Середня орбітальна швидкість0,190211108759 °/д
Середня аномалія279,3331376218°
Нахил орбіти4,994684942460°
Довгота висхідного вузла163,3490301508°
Аргумент перицентру245,9785108989°
Фізичні характеристики
Розміри35,68 км
Період обертання5,436 год
Альбедо0,1829
Спектральний типC (SMASSII)
Стандартна зоряна величина9,9

723 Гаммонія (723 Hammonia) — астероїд головного поясу, відкритий 21 жовтня 1911 року.[2]

Астероїд відкрив відомий і плідний астроном Йоганн Паліса,[3] який на початку своєї кар'єри працював у Польщі, а пізніше — у Віденській обсерваторії. Тієї ж ночі, коли він відкрив Хамонію, він також відкрив 724 Хапаг і 725 Аманду. Між 1874 і 1923 роками він відкрив десятки астероїдів, починаючи від 136 Австрії і закінчуючи 1073 Ґеллівара.

Як видно з певної місцевості на Землі, 723 Гаммонія затулила зірку 3UC149-190572 3 червня 2013 року.

У 2014 році було відмічено, що вона має високе альбедо, і як можливу причину цього було запропоновано аморфні Mg-піроксини.[4]

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,247.

Примітки

  1. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 723 Гаммонія (англ.) . Процитовано 2014.04.30. Останнє спостереження 2013.07.24.
  2. ↑ Schmadel, Lutz D., ред. (2007). (723) Hammonia. Dictionary of Minor Planet Names (англ.). Berlin, Heidelberg: Springer. с. 69—70. doi:10.1007/978-3-540-29925-7_724. ISBN 978-3-540-29925-7.
  3. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 28 вересня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2007. Процитовано 1 червня 2023.
  4. ↑ Kasuga, T.; Usui, F.; Ootsubo, T.; Hasegawa, S.; Kuroda, D.; Shirahata, M.; Okamura, N. (1 липня 2014). High-albedo C-complex outer-belt asteroids: The near-infrared spectra.


Див. також

Посилання