532 Геркуліна

532 Геркуліна
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкриття
ВідкривачМакс Вольф
Місце відкриттяОбсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль
Дата відкриття20 квітня 1904
Позначення
Позначення532 Herculina
Названа на честьГеракл Редагувати інформацію у Вікіданих
Тимчасові позначення1904 NY,
1950 JP
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,773860282007 а. о.
Перигелій2,285134209143 а. о.
Афелій3,262586354872 а. о.
Ексцентриситет0,176189866531
Орбітальний період1687,428189570 д
Середня орбітальна швидкість0,213342411976 °/д
Середня аномалія320,4349619474°
Нахил орбіти16,31709788162°
Довгота висхідного вузла107,5622209900°
Аргумент перицентру75,93133927460°
Фізичні характеристики
Розміри222,39 км
Маса~2,29×1019кг [1]
Середня густина~4 г/см³[1]
Період обертання9,405 год
Альбедо0,1694
Спектральний типS (Толен)
S (SMASS)
Видима зоряна величина8,82[3] до 11,99
Стандартна зоряна величина5,81
Кутовий розмір0,228" до 0,073"
CMNS: 532 Геркуліна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

532 Геркуліна (532 Herculina) — астероїд головного поясу, відкритий 20 квітня 1904 року Максом Вольфом у Гейдельберзі.

Фізичні характеристики

Протягом тривалого часу дослідникам не вдавалося встановити форму цього астероїда. Неодноразово одержувані криві блиску не могли дати однозначної відповіді на це питання. Набір кривих блиску, отриманих 1982 року, виявив щонайменше три основні осі симетрії астероїда, що відповідають розмірам 260, 220 і 215 км. На основі аналізу цих даних 1985 року було зроблено висновок про некулясту форму об'єкта з однією світлою плямою, тоді як пізніше, 1987 року, на підставі даних фотометричної астрометрії астероїд було визнано кулястим із двома темними плямами, що у свою чергу було спростовано 1988 року за результатами дослідження інфрачервоного випромінювання. У підсумку наприкінці 1980-х років було прийнято модель, яка на підставі альбедо й основних топографічних особливостей поверхні описувала астероїд як тіло неправильної форми з трьома осями симетрії[4].

Фотометричні дослідження останніх років (2002) дозволяють з упевненістю стверджувати, що форма Геркуліни не куляста, а «блокова». Цей аналіз указує на наявність декількох великих структур, подібних до тих, які виявлено на астероїді 253 Матільда, але значних змін альбедо там виявлено не було. Запропоновані співвідношення осей становлять 1:1,1:1,3 і приблизно відповідають запропонованим раніше моделям, але є дещо більш витягнутими[5].

Примітки

  1. ↑ а б Masses and densities of minor planets [Архівовано 2013-01-01 у Wayback Machine.] - Yu. Chernetenko, O. Kochetova, and V. Shor
  2. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 532 Геркуліна (англ.) . Процитовано 2014.04.30. Останнє спостереження 2014.04.09.
  3. ↑ Bright Minor Planets 2005. Minor Planet Center. Архів оригіналу за 27 серпня 2010. Процитовано 21 травня 2008.
  4. ↑ J. Drummond (31 травня 1988). Speckle interferometry of asteroids (PDF). Steward Observatory, University of Arizona. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2010.
  5. ↑ M. Kaasalainen, J. Torppa and J. Piironen (2002). Models of Twenty Asteroids from Photometric Data (PDF): 369—395. Архів (PDF) оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 5 квітня 2010.

Див. також

Посилання