Ґулістан (місто, Узбекистан)

Ґулістан; узб. Guliston
	Музей в ҐулістаніМузей в Ґулістані
	Основні дані
	40°30′55″ пн. ш. 68°47′00″ сх. д. / 40.5153° пн. ш. 68.7833° сх. д.
Країна	Узбекистан
Регіон	Сирдар'їнська область
Столиця для	Сирдар'їнська область (область Узбекистану)
Засновано	19 століття
Статус міста	XIX століття
Площа	20,26 км²
Населення	77,3 тис. (2010)
Висота НРМ	271 м
Телефонний код	(+998) +998 672
Часовий пояс	+5
GeoNames	1513966
OSM	r11086478 ·R
Поштові індекси	120100
	Міська влада
	Мапа
	Ґулістан Ґулістан (Узбекистан)
	Ґулістан у Вікісховищі

Ґулістан (узб. Guliston; від перс. گلستانِ‎ — квіткова країна) — місто , розташоване в Узбекистані, яке виконує функції адміністративного центру Сирдар'їнської області.

Історія

У XIX столітті існував кишлак Аччиккудук, що в перекладі означає «колодязь із солоною водою». У цьому населеному пункті налічувалося 40 дворів, а також були мечеть та чайхана.

У 1869 році за указом туркестанського генерал-губернатора К. П. Кауфмана розпочали вивчення можливостей зрошення Голодного степу. Ця ініціатива мала на меті покращення аграрного розвитку регіону та забезпечення сталого використання природних ресурсів.

Землекопи, які прибули з різних регіонів Росії для будівництва каналу, у 1886 році заснували в Ходжикенському повіті вісім невеликих російських селищ: Романовське (Селянське), Запорізьке, Надєждинське, Миколаївське, Обітоване, Нижньоволинське, Верхньоволинське та Конногвардійське (також відоме як Червона зоря).

У 1872 році розпочалося спорудження каналу завдовжки 84 км, названого на честь Миколи I, який був доведений до Мірзачуля (Ґулістану). Цей канал став важливим елементом водозабезпечення регіону і був зданий в експлуатацію у 1895 році.

Із 7600 га зрошеної землі 2100 га були відведені князю, який проживав у селі Романовське, 3380 га отримали російські поселенці, а 220 га було виділено під голодностепове дослідне поле.

У 1897 році біля станції Голодний степ утворилося селище Духівське, а в 1906 році було створено селище Спаське. Напередодні Першої світової війни в цих уже об'єднаних поселеннях налічувалося 290 дворів, на місці яких згодом виросло місто Ґулістан.

У цей же період прокладали залізницю від Самарканда до Ташкента через Голодний степ. Будівництво залізниці завершилося в 1895 році. Станцію Аччиккудук спочатку називали Грибоєдівка, а з 1905 року вона отримала назву Голодний степ, як і сусіднє селище.

У 1905 році в селищі були зведені будівлі управління каналом та першої російсько-туземної школи в Голодному степу. Ці заклади стали важливими елементами соціальної інфраструктури регіону. З 1910 року канал отримав нову назву — Північний Голодностепський, що відображало його значення для місцевого населення та економіки.

У 1922 році селище Голодний степ було перейменовано на Мірзачуль, і саме тоді воно стало головним центром вирощування бавовнику. У 1952 році Мірзачуль отримав статус селища міського типу та став частиною Ташкентської області, продовжуючи відігравати важливу роль в аграрному секторі регіону.

8 травня 1961 року селище міського типу Мірзачуль було перетворено на місто Ґулістан. 26 листопада 1963 року Ґулістан став адміністративним центром новоствореної Сирдар'їнської області. У 1989 році, внаслідок об'єднання Джиззакської та Сирдар'їнської областей, обласним центром стало місто Джиззак.

16 лютого 1990 року, після відновлення Джиззакської області, центр Сирдар'їнської області було перенесено з Джиззака в Ґулістан. ^[2]

Географія

Ґулістан розташований у південно-східній частині Голодного степу. Місто має залізничну станцію на лінії Ташкент-Хаваст.

Клімат

Середньорічна кількість опадів у районі становить 295–300 мм. Середня температура січня сягає 2,5°C, тоді як мінімальна може опускатися до -35°C. У липні середня температура становить 28°C, а максимальна досягає 45°C.

Населення

Населення Ґулістану:

1970 рік — 31 000 осіб
1991рік — 54 000 осіб
2010 рік — 77 300 осіб
2020 рік — 90 300 осіб

Місто є найбільшим за чисельністю населення поселенням Сирдар'їнської області.^[3]^[4]

Соціально-економічні показники

У Ґулістані функціонують різноманітні підприємства, серед яких ремонтно-механічний, маслоекстракційний, ліфтобудівний та металопереробний заводи, а також домобудівний комбінат. Місто також славиться кількома швейними і ткацькими фабриками та інструментальними електромайстернями.

Економіка Ґулістана спеціалізується на виробництві, торгівлі та послугах. Тут розташовані 26 шкіл, 96 дошкільних освітніх організацій, 2 вищі навчальні заклади, 5 бібліотек, 89 закладів охорони здоров'я, 4 мечеті, 3 церкви, музично-драматичний театр і музей. В області діє 9 великих промислових підприємств, 58 спільних підприємств і 600 малих промислових підприємств.

Культура

У Ґулистані знаходиться Сирдар'їнський обласний музично-драматичний театр, який є важливим культурним осередком регіону. Серед інших помітних місць міста варто відзначити центральну площу, Ґулістанський міський парк та місцевий краєзнавчий музей, які приваблюють як мешканців, так і туристів. На території міста також знаходиться сад дружби Узбекистану та Китаю, що символізує дружні відносини між двома країнами.

Спорт

У місті базується ФК «Ґулістан» — професіональний футбольний клуб, який двічі здобував титул чемпіона Узбекистану, зокрема в 1992 та 2002 роках.

Релігійні пам'ятки

Храм Святого Миколая — це видатна архітектурна пам'ятка, що розташована в місті Ґулістан. Його історія починається в 1945 році, коли було ухвалено рішення про будівництво нового молитовного будинку на вулиці Туркестанській, 94. Попередником сучасного храму стала велика цегляна церква, зведена в 1890 році в селі Ґулістан Туркестанської губернії Російської імперії. Ця церква могла вмістити щонайменше сто парафіян, проте була знесена в 1930-х роках за радянських часів. Новий молитовний будинок, збудований із саманної цегли, був зведений менш ніж за рік і 9 листопада 1945 року урочисто відчинив свої двері для парафіян, відновивши традицію духовного життя в регіоні.