Ґеленіт

Ґеленіт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)^[d][1]
Абревіатура	Gh[2]
Хімічна формула	Ca₂Al(SiAl)O₇
Nickel-Strunz 10	9.BB.10[3]
Dana 8	55.4.1.2
Ідентифікація
Сингонія	тетрагональна сингонія
Просторова група	space group P-42₁m^d
Інші характеристики
Названо на честь	Адольф Фердінанд Гелен^d[4]
Ґеленіт у Вікісховищі

Ґеленіт (рос. геленит; англ. gehlenite; нім. Gehlenit m – мінерал, алюмосилікат кальцію.

Етимологія та історія

Вперше ґеленіт був знайдений в 1815 році на Монте Монцоні в долині Фасса в Італії і описаний Йоганом Непомуком фон Фуксом, який назвав цей мінерал на честь німецького хіміка Адольфа Фердинанда Гелена. Місцевість першознахіки мінералу знаходиться в долині Фасса в провінції Тренто, Італія.

Загальний опис

Хімічна формула: Ca₂Al(AlSi)O₇. AlAl заміщається MgSi з утворенням акерманіту. Містить (%): CaO – 37,55; Al₂О₃ – 29,88; SiO₂ – 26,33. Домішки: MgO, Fe₂O₃, FeO, H₂O. Сингонія тетрагональна. Кристали товсто-таблитчасті, коротко-стовпчасті, іноді кубо-октаедричні. Густина 2,9-3,1. Тв. 5,5-6. Колір зеленуватий до сірого і бурого. Блиск скляний. Ґ. – компонент фельдшпатоїдних порід. Зустрічається з везувіаном, ґросуляром, кальцитом у контактово-метасоматичних утвореннях серед вапняків, а також у шлаках металургійних печей. Утворюється за рахунок вапняків при їх взаємодії з магмою основного складу (знахідки в районі Скоут-Гілл, Півн. Ірландія). В зоні контакту вапняків і долеритів асоціює з авгітом, егірином, нефеліном, лабрадоритом і перовськітом, бредигітом. Зустрічається в районі Монте-Сомма і Везувію (Італія). Рідкісний.

Різновиди

Розрізняють:

• ґеленіт залізистий (гіпотетичний кінцевий член ізоморфного ряду Ca₂Al [(Si, Al)₂O₇] – Ca₂Fe[(Si, Al)₂O₇]);
• ґеленіт залізний (відміна ґеленіту, яка містить до 7,76 % Fe₂О₃ і до 5,66 % Al₂O₃).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
4. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
   d:Track:Q4710517d:Track:Q53857848d:Track:Q53857737

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ґеленіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ґеленіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• http://www.mindat.org/min-1668.html [Архівовано 19 серпня 2009 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»