Гросуляр

Гросуляр
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)^[d][1]
IMA-номер	IMA1962 s.p.
Абревіатура	Grs[2]
Хімічна формула	Ca₃Al₂(SiO₄)₃[3]
Nickel-Strunz 10	9.AD.25[4]
Dana 8	51.4.3b.2
Ідентифікація
Сингонія	кубічна сингонія[5]
Просторова група	кристалографічна група 230^d[5]
Інші характеристики
Названо на честь	R. uva-crispa[6]
Типова місцевість	Akhtaragda river mouth^d[4]
Гросуляр у Вікісховищі

Гросулар

Гросулар

Гросуляр, або ґроссуляр — мінерал класу силікатів, кальцієво-алюмінієвий гранат уграндітового ряду.

Етимологія та історія

Гроссуляр був названий у 1811 році німецьким геологом Авраамом Готтлобом Вернером на честь аґрусу (латинська назва якого ribes grossularia) через його часто зелений колір.

Основні характеристики

Хімічна формула: Ca₃Al₂[SiO₄]₃. Містить (%): CaO — 37,15; Al₂О₃ — 24,19; SiO₂ — 36,86. Сингонія кубічна. Густина 3,53-3,60. Твердість 6,5-7,5. Безбарвний або зеленкуватий. Блиск скляний. Злом нерівний. Прозорі, красиво забарвлені кристали гросуляр — дорогоцінні камені IV порядку. Найцінніший гросуляр — помаранчевий гесоніт з Шрі-Ланки, хромовий трав'яно-зелений гросуляр («пакистанський смарагд») з Пакистану і ванадієвий блакитно-зелений тсаворит з Танзанії і Кенії.

Асоціація: кальцит, доломіт, епідот, кліноцоїзит, воластоніт, скаполіт, везувіаніт, діопсид, тремоліт, кварц.

Різновиди

Кольорова палітра гросуляра. Національний музей природничої історії, Вашингтон

Розрізняють:

• ґросуляр-андрадит (алюмініїсто-залізистий мінеральний вид групи ґранатів — Ca₃(Al, Fe)₂[SiO₄]₃; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до залізистого різновиду);
• ґросуляр ванадіїстий (відміна ґросуляру, яка містить понад 4 % V₂O₃); ґросуляр-спесартин (кальціїсто-марганцевистий мінеральний вид групи ґранату — (Ca, Mn)₃Al₂[SiO₄]₃; склад і властивості змінюються від кальціїстого до марганцевистого різновиду);
• ґросуляр-уваровіт (алюмініїсто-хромистий мінеральний вид групи ґранату — Ca₃(Al, Cr)₂[SiO₄]₃; склад і властивості змінюються від алюмініїстого до хромистого різновиду).

Походження

Зустрічається в контактових вапняках, а також у сланцях, нефелінових сієнітах і деяких кислих вивержених породах.

Характерний для термічно та регіонально змінених вапняних порід. Продукт кальцієвого метасоматозу. Зустрічається іноді в порожнинах метаморфізованих базальтів.

Типовими супутниками гросуляра є діопсид, везувіан та хлорит. Ця досить однорідна асоціація мінералів становить масивну дрібнозернисту гірську породу кристалобластичної структури, іноді утворює практично мономінеральні породи (гросулярити). У світлі такий гросуляр часто виявляє помітне двозаломлення світло-сірих кольорів інтерференції. У перекристалізованих родингітах до перелічених вище мінералів приєднуються пізні карбонати.

Поширення

У Росії гросуляр знайдений поблизу Чернишевська, в місці злиття річок Вілюй і Ахтарагда (Якутія). Він також залягає в долині Ала (П'ємонт, Італія), знайдений у Тіролі (Австрія), Окна-де-Ф'єр (Румунія), у Квебеку (Канада). В США його родовища є в штатах Мен, Вермонт, Каліфорнія, Вашингтон. Крім того, знайдений у Мексиці, Танзанії, Кенії.

В Україні трапляється в межах Українського щита.

Застосування

Гросуляр — ювелірна сировина. В ювелірних виробах можна зустріти гросуляри різної якості, як правило, всі вони відносяться до напівдорогоцінного каміння. Якість обробленого мінералу визначається такими факторами: прозорість, блиск, якість та однорідність кольору. Дефекти, властиві обробленим мінералам: тьмяність, волокнистість, тріщини та порожнини, чорні плями.

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
   d:Track:Q26224004d:Track:Q13651104
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
   d:Track:Q268771d:Track:Q15222042d:Track:Q503419
4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
5. mineralienatlas.de
   d:Track:Q1936589
6. Christian August Siegfried Hoffmann Handbuch der Mineralogie — Fb: 1811.
   d:Track:Q30138681d:Track:Q14819d:Track:Q1078833

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гросуляр // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Гросуляр // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Гросуляр в базі webmineral.com [Архівовано 3 січня 2010 у Wayback Machine.]
• Гроссуляр в базі мінералів [Архівовано 28 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Grossular Garnets Images [Архівовано 8 листопада 2009 у Wayback Machine.]
• Mineral Galleries grossular data
• Mindat grossular data [Архівовано 28 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Mineral Data Publishing [Архівовано 15 серпня 2010 у Wayback Machine.]

Портал «Геологія»   Портал «Мінералогія»