|
Ґазах
Ґазах (азерб. Qazax) — місто на заході Азербайджану, адміністративний центр Ґазахського району. Розташоване на річці Акстафа, на висоті 323 м над рівнем моря, за 9 км на північний захід від залізничної станції Агстафа. ІсторіяУ давнину Ґазахський район був частиною провінції Утік Королівства Вірменія до 387 р. н. е. Греко-римські історики від II століття до н. е. до IV століття н. е. стверджують, що Утік був провінцією Вірменії, з річкою Кура, що розділяла Вірменію та Албанію[3][4][5]. У XVIII столітті Ґазах був столицею Ґазахського султанату[az]. В Російській імперії Ґазах був адміністративним центром Ґазахського повіту[az] Єлізаветпольської губернії, за 10 км (9 верст) від станції Агстафа Закавказької залізниці і за 104 км (97½ вер.) від міста Єлизаветполя. 1909 року Казах отримує статус міста[6]. 1918 року в місті на базі азербайджанського відділення Закавказької учительській семінарії міста Горі створено Ґазахську учительську семінарію[ru], першим директором якої став Фірідун-бек Кочарлинський[ru].  Від 1930 року — адміністративний центр Ґазахського району Азербайджану.[7] Ґазах був переданий Азербайджанській РСР без особливого опору, хоча важко переоцінити його стратегічне значення для сучасних регіональних комунікаційних та енергетичних проєктів Азербайджан — Грузія — Туреччина. У липні 2020 року Ґазах став місцем сутичок з Вірменією[8]. Економіка У місті розташовані килимова, бавовнопрядильна фабрика, а також підприємства харчової промисловості, сільськогосподарський технікум, медичне училище, народний театр. Ще в радянські роки Ґазах вважався центром виготовлення килимів з високим ворсом[9]. НаселенняЗа переписом населення Російської імперії 1897 року в Ґазасі мешкало 1769 осіб, з яких 802 (45,3 %) вірмени, 601 (34 %) азербайджанці (в джерелі — «татари»), 200 (11,3 %) росіян, 60 (3,4 %) грузинів, 45 (2,5 %) українців та інші[10]. За даними «Кавказького календаря» на 1912 рік, у місті Ґазах мешкало 1050 осіб, переважно азербайджанці, зазначені «татарами»[11]. 1970 року в місті мешкало близько 13 000 осіб[9], 1991 року — близько 19 300 осіб[6]. До 2013 року в Ґазасі мешкало близько 21 000 осіб (10 200 чоловіків і 10 800 жінок)[12]. Основними заняттями населення є виготовлення килимів[13] і конярство (порода Делібоз[ru]).[7] КультураОсобливу увагу привертають печери Дамджили і Дашсалахли, які знаходяться на горі Авей.[14] В результаті археологічних розкопок в печерах були виявлені вироби, що належать до епох палеоліту, неоліту, середніх віків. Згодом ця територія перетворилася в Державний історико-культурний заповідник.[7] Перша учительська семінарія на території Азербайджану відкрилася в місті Ґазах у 1918 році.[7] В культурі міста особливе місце займає поезія ашугів.[7] Пам'ятки
Див. також
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
