|
Ярковський Іван Йосипович
Іван Йосипович Ярковський (пол. Jan Jarkowski[2], рос. Иван Осипович Ярковский, 12 (24) травня 1844, Вітебська губернія — 9 (22) січня 1902, Гайдельберг[3]) — професійний інженер і науковець-аматор, першовідкривач ефекту Ярковського і автор власної хибної теорії гравітації. Народився на території сучасної Білорусі, мав польське походження, працював в Російській імперії, зокрема, тривалий час в Україні. Батько авіабудівника Вітольда Івановича Ярковського. Іван Ярковський зробив успішну кар'єру як інженер-залізничник і керівник заводів. У вільний час розробляв власну теорію гравітації, згідно з якою ефір акумулюється в тілах і постійно збільшує їх масу, а тяжіння виникає, коли два сусідні тіла частково екранують одне одному потік ефіру. Застосовував цю теорію до різних астрономічних, геологічних, метеорологічних явищ і власним коштом видавав книжки з описом своєї теорії. Хоча основи теорія Ярковського виявились хибними, один з його побічних результатів, — званий тепер ефектом Ярковського, — знайшов важливі застосування у фізиці астероїдів. Цей ефект проявляється у зміні орбіти астероїда під впливом асиметричного перевипромінювання астероїдом поглинутого сонячного світла. БіографіяНародився в містечку Освея Вітебської губернії. Його батько був домашнім лікарем у графа Шадурського. З дитинства Іван виявляв здібності до математики та механіки: ще в кадетському корпусі він винайшов далекомір, за що отримав від Великого князя Михайла Миколайовича золотий годинник. Після закінчення у 1862 році корпусу, Ярковського відправили прапорщиком артилерії на Кавказ, де він прослужив шість років. Після військової служби Ярковський вступив у Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут, механічне відділення якого закінчив 1870 року технологом 1-го розряду. Відразу ж, за дорученням приватної фірми, він поїхав до Берліна, де знайомився з машинобудівними заводами. 1872 року Ярковський повернувся до Російської імперії і почав службу на Києво-Берестейській залізниці. Незабаром він захистив дисертацію «Проєкт машини для водопостачання та теоретичне дослідження механізму», отримавши звання інженера-технолога та відрядження за кордон ще на рік. Одружившись із Оленою Олександрівною Шендзиковською, він з дружиною поїхав за кордон, щоб ознайомитися з механічними заводами Німеччини, Бельгії та Франції. З 1873 Ярковський довгий час працював на різних залізницях Російської імперії. Зробивши чимало корисних технічних винаходів, Ярковський став одним з активних членів Імператорського російського технічного товариства, де він керував секцією механіки та зробив багато цікавих доповідей. 1887 року він висунув «кінетичну гіпотезу всесвітнього тяжіння». Займався питаннями повітроплавання — в 1889 провів ґрунтовні експериментальні випробування несучого гвинта[4]. В 1894 Іван Осипович залишив службу на залізниці і став керівником Невського механічного заводу[ru]. Останні п'ять років життя він провів у містечку Дятькові в Орловській губернії, де він працював помічником керівника заводів Акціонерного товариства Мальцовських заводів[ru]. Навесні 1901 року Ярковський захворів, і лікарі послали його за кордон. Кілька місяців він провів у Бад-Верісгофені (Баварія), а потім у жовтні його перевезли до Гайдельберга, де він помер від саркоми 9 січня 1902 року. Там же був похований. Ефект ЯрковськогоВ 1900 передбачив ефект Ярковського. Він був експериментально підтверджений у 2003 році групою американських вчених під керівництвом Стівена Чеслі та Стівена Остро (Лабораторія реактивного руху, НАСА) за допомогою радіотелескопа Аресібо (Пуерто-Ріко). Див. також
Примітки
ЛітератураСписок творів
Бібліографія
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
