Ян Йосиф Добренський

Ян Йосиф IV Добренський
чеськ. Jan Josef Dobrzenský
Ян Йосиф IV Добренський
Ян Йосиф IV Добренський
Ян Йосиф IV Добренський
50-й Великий магістр Військового
і Госпітальєрного Ордену
Святого Лазаря Єрусалимського
(Орлеанська гілка)
з 2010
Попередник: Шарль-Філіп Орлеанський
 
Народження: 14 червня 1946(1946-06-14) (78 років)
Прага, Чехословаччина
Країна:  Чехословаччина Редагувати інформацію у Вікіданих
 Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
 Чехія Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: INSEAD Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Добренські з Добрениць Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Ян Максиміліан Добренський
Мати: Леопольдіна Лобковіцова
Шлюб: Діана Гопенотd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Ганна Добренськаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих, Іван Добренськийd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих, Леопольдіна Добренськаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і Софія Добренськаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ян Йосиф Добренський в одязі Великого магістра ордену Святого лазаря (орлеанська гілка, статуту 1910 р.), 2012 рік
Замок Хотеборж, в якому мешкає родина Добренських

Ян Йосиф Добренський з Добреніц (Ян Йозеф Добренський, повне ім’я Ян Йосиф Непомук Марія Каспар Леонард Домінік граф Добренський, 14 червня 1946(19460614),Прага) – чеський аристократ, представник родини Добренських з Добреніц.

Біографія

Ян Добренський з Добреніц народився 14 червня 1946 року у Празі (Чехословаччина), у старій чеській аристократичній родині. У Яна Максиміліана та Леопольдіни, крім Яна Йосифа. Був також ще один син, Карл Куната. Родина втекла з комуністичної Чехословаччини в 1948 році. Ян Добренський виріс у Канаді, а згодом у Франції.

Початкову освіту отримав у Канаді. Навчався управлінню бізнесом у Парижі, та Паризькому фінансовому інституті. Працював у бельгійській скляній компанії, і після того, як ця компанія купила всі акції заводу в Тепліце, він став її представником у Чехії. Після завершення співпраці з склозаводом він почав працювати в компанії, яка володіла магазинами «Delvita».

Після смерті свого батька Яна Максиміліана Добренського, у 1996 році, він взяв на себе управління родинним майном.

Починаючи з 2004 року Ян Добренський був чеським Великимпріором Орлеанської гілки Ордену Святого Лазаря Єрусалимського-Богемія] [2]. В 2010 році його було обрано його 50-м Великим магістром ордена Святого лазаря (Орлеанська гілка, статуту 1910 року). 10 грудня 2016, головою римської католицької церкви, папою римський Франциск був призначений лицарем-командором Орден святого Григорія Великого [3].

Він громадянин Франції та Чехії. Після повернення із заслання мешкає у Чехії в замку Хотеборж.

Орден Святого Лазаря

З 1976 року Добренський був членом ордена Святого Лазаря (статут 1910 р.). З 2004 року він обіймав посаду Великого пріору Богемії.

У березні 2010 р. Шарль-Філіп Орлеанський, герцог Анжуйський вирішив відмовитися від посади Великого Магістра ордена Святого Лазаря з особистих причин, зберігаючи свою участь у діяльністі ордену в якості почесного великого магістра, Великого пріору Франції та голови Правління. Добренський замінює його на посаді Великого магістра ордену.

Родина

Одружений. У нього, та його дружини на ім’я Діана, четверо дітей та семеро онуків. Родина проживає в замку в Хотеборжі (Чехія), який є родинним осередком з 1836 року.

Діти:

  • Анна Клотільда (1976 р.н.)
  • Ян Вацлав (1977 р.н.)
  • Леопольдіна (1982 р.н.)
  • Софі (1983 р.н.)

Примітки

  1. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Velmistr Jan hrabě Dobrzenský obdržel Řád sv. Řehoře Velikého. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.

Посилання

Джерела

  • Vladimír Votýpka: Návraty české šlechty, nakladatelství Ladislav Horáček - Paseka, Praha a Litomyšl, rok vydání: 2002, ISBN 80-7185-506-5, stran 432, 2. vydání, kap. 17