Янку V Сасул

Янку V Сасул
рум. Iancu Sasul
Помер28 вересня 1582[1]
Львів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
·обезголовлення
Країна Молдовське князівство
Місце проживанняСібіу
ПосадаГосподар Молдовського князівстваd
РідМушатини
БатькоПетру IV Рареш
Брати, сестриКняжна Молдовська, Руксандра Лепушняну, Стефан VI Рареш і Ілля II Рареш

Янку V Сасул (Саксонець, Іоан V, Янкул, [2][3] рум. Iancu Sasul, угор. V.János moldvai fejedelem, пол. Jan Sas (* ? — † 28 вересня 1582) — господар Молдовського князівства з 21 листопада 1579 до серпня 1582, з династії Мушатовичів, незаконнонароджений син Петру IV Рареша і Катерини, дружини державця Кронштадту у Семигородді Йорга Вайса.

Правління

Янку ріс у Кронштадті, отримавши німецьке виховання і сповідуючи лютеранство. З дитинства знав про своє княже походження, тому подався до Константинополя, де одружився з Марією з роду Палеологів.

Завдяки зв'язкам дружини і великому кредиту Бартоломея Брутті йому вдалось 1579 року перекупити османських чиновників і зайняти молдовський трон, прогнавши Петру V Кульгавого.

Вже в перші місяці правління ввів високі податки населення для повернення кредиту і власного збагачення. Найбільше невдоволення селян викликав податок văcărit, за яким кожну 20-у корову (вола) належало віддати господарю.

Його правою рукою був фінансист Бартоломей Брутті. Це викликало невдоволення бояр, які у скаргах до султана Мурада ІІІ звинувачували його у контактах з Габсбурґами, протегуванні лютеранам, іноземцям. У Високій Порті ухвалили рішення про його зміщення й ув'язнення. Тому Янку вирушив з дружиною, дітьми і караваном в 100 возів (40 везли гроші) через Покуття до Угорщини, підконтрольної Габсбурґам. За наполяганням султана, його затримав снятинський староста Миколай Язловецький і відправив до в'язниці у Львові. Король Стефан Баторій наказав його прилюдно стратити, що виконали за розпорядженням польного гетьмана Миколая Сенявського на львівській площі Ринок (1520–1584).

Напередодні страти у вересні 1582 року прийняв католицтво. За легендою дружина пришила до тіла стяту мечем ката голову господаря, якого поховали у костелі бернардинів у Львові.

Скарби господаря загарбав король Стефан Баторій.

Діти

Примітки

  1. ↑ а б http://w.genealogy.euweb.cz/balkan/balkan18.html
  2. ↑ а б Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— 174 s. (пол.)
  3. ↑ Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]… S. 206

Література

Посилання