Зубрицький Денис Іванович

Денис Іванович Зубрицький
Портрет Дениса Зубрицького авторства Алоїзія Рейхана Портрет Дениса Зубрицького авторства Алоїзія Рейхана
Народився	1777(1777) с. Батятичі, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Габсбурзька монархія
Помер	4 січня 1862(1862-01-04) Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Місце проживання	Львів
Діяльність	історик, бібліотекар, архівіст, етнограф
Галузь	історія
Заклад	Ставропігійський інститут
Членство	Краківське наукове товариство^d[2]
Відомий завдяки:	започаткуванням в Україні розвитку археографії, сфрагістики, геральдики
Зубрицький Денис Іванович у Вікісховищі

Дени́с Іва́нович Зубри́цький (1777, с. Батятичі, нині Львівського району Львівської області — 4 січня 1862, Львів) — український історик, етнограф, архівіст. Член-кореспондент Археографічної комісії при Петербурзькій академії наук (1842). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1855).

Біографія

Народився в 1777 р. у с. Батятичі Жовківської округи в родині посесора. Належав до давньої шляхетної родини гербу Венява, яка походить із Сяноцького повіту[3].

Початкову освіту здобув вдома. у 1790—1795 роках навчався у Львівській гімназії. Саме тут вперше долучився до упорядкування Львівського міського архіву.

Служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. 1809 — став секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства. 1811—1822 — член Краківської масонської ложі. На початку 1820-х років працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. 1829—1847 — співпрацівник Ставропігійського інституту у Львові. 1838—1839 — на прохання Львівського магістрату упорядковував міський архів.

1848 — висунутий на посаду редактора першого літературно-наукового часопису «Галицька бджола». Був членом польської Центральної національної ради. Згодом повністю присвятив себе науковій роботі. Друкувався в часописах Відня, Лейпцига, Кракова, Варшави, Львова. Писав «язичієм», російською, польською та німецькою мовами. Був членом Київської археографічної комісії, підтримував зв'язки з Одеським товариством історії та старожитностей, з Михайлом Максимовичем, Михайлом Погодіним та ін.

Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле 22).

Погляди

Могила Дениса Зубрицького на 22-му полі Личаківського цвинтаря

За політичними поглядами Зубрицький був палким прихильником панщини в Галичині[4] та самодержавства в особі російського імператора Миколи I. Українську мову вважав лише діалектом російської[5], яким не можна розвивати ні науки, ні літератури^[джерело?]. Український народ вважав частиною великоросійського[5]. Водночас своїми працями завдав нищівного удару^[джерело?] по польській історіографії, яка намагалася довести, що Галичина була споконвічно польською землею^[джерело?].

Наукова діяльність

Зубрицький упорядкував низку львівських архівів. У своїх працях спирався виключно на архівні матеріали, які не були досліджені. Започаткував в Україні розвиток археографії, сфрагістики, геральдики та інших спеціальних історичних дисциплін.

Основні праці:

• «Нарис з історії руського народу і церковної ієрархії в тому ж королівстві» (1837),
• «Хроніка міста Львова» [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.] (1844, власне хроніка — з С. 30)
• «Критико-історична повість временних літ Червоної або Галицької Русі» [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.] (1845),
• «Кордони між руським та польським народами у Галичині» (1849)
• «Історія стародавнього Галицького князівства» в трьох томах (1852—1855).

Чимало творів Зубрицького залишилися неопублікованими.

Українські переклади

• «Хроніка Ставропігійського братства»[6]

Примітки

1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 229. — ISBN 978-966-8955-00-6
   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/zburzycki-dionizy/
3. Куций І. Денис Зубрицький // Історіографічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць. — 2005. — № 15. — С. 3–34.
4. Зубрицький, 2011, с. 34.
5. та Зубрицький, 2011, с. 35.
6. Зубрицький Д. Хроніка Ставропігійського братства / Переклад з польської: Іван Сварник. — Львів : Апріорі, 2011. — 404 с. — ISBN 978-966-2154-46-7.

Література

• Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 218.
• Ісаєвич Я. Д. І. Зубрицький і його діяльність в галузі спеціальних історичних дисциплін // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. — 1963. — № 1.
• Ісаєвич Я. Д. Зубрицький Денис Іванович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К.  — С. 283.
• Кріль М. Зубрицький Денис // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 498—499. — ISBN 978-966-7007-69-0.
• Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.) / М. І. Марченко; Міністерство Вищої освіти УРСР, Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. — Київ : Вид-во Київського держуніверситету, 1959. — 259 с.
• Скрипник П. І. Зубрицький Денис Іванович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 386—387.
• Студинський К. З кореспонденції Дениса Зубрицького (рр. 1840—1853) // Записки НТШ. — Київ, 1901. — Т. 43. — С. 1—66.

Посилання

• Зубрицький Денис Іванович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 174.