|
Янголи і демони (роман)
«Янголи і демони» (англ. «Angels and Demons») — другий роман американського письменника Дена Брауна, написаний в 2000 році. Книжка є пригодницьким романом з елементами як трилера, так і інтелектуального детектива. Події здебільшого відбуваються в Римі, причому протягом однієї доби. СюжетПісля смерті папи Римського відбувається серія загадкових злочинів. В ЦЕРНі після запуску великого адронного колайдера вбито одного з учених і викрадено контейнер з антиматерією. В Римі викрадено чотирьох кардиналів — фаворитів, які претендували на пост папи Римського. До штаб-квартири швейцарських гвардійців надісланий лист з погрозою від таємничих ілюмінатів. Ватикан звертається до Роберта Ленґдона за допомогою в розкритті змови проти Римо-католицької церкви. Ленґдон впевнений, що мішень злочинного угрупування треба шукати у Ватикані, і контактує з швейцарською гвардією, яка повинна забезпечувати безпеку понтифіка. В подорожі до Ватикану його супроводжує прийомна донька покійного професора, Вітторія. Вона має замінити акумулятор в контейнері з антиматерією; або ж через 24 години акумулятор розрядиться і відбудеться вибух неймовірної потужності. Папський престол, після смерті останнього папи, зараз в стані Sede vacante, а в Сикстинській капелі засідає конклав, який повинен назвати ім'я нового очільника католицької церкви. Притичина полягає в тому, що чотирьох головних кандидатів на престол викрали. Ленґдон не сумнівається, що за викраденнями стоять ілюмінати. Він підозрює, що викрадений контейнер і кардинали знаходяться в їхньому місці таємних зібрань. У давні часи охочі вступити до лав громади повинні були знайти дорогу до цього місця за допомогою ключів, залишених ілюмінатами в чотирьох куточках Риму, які складають вершини хреста. За допомогою єдиного збереженого в ватинських архівах примірника праці Галілея (який нібито був одним з ілюмінатів), Ленґдону вдається поступово вирахувати назви розшукуваних церков. Ключами до розгадки виявляються творіння великого Берніні Лоренцо — теж нібито одного з ілюмінатів. У кожній вершині хреста Ленґдон знаходить труп одного з викрадених кардиналів з випаленою на їхніх грудях розпеченим залізом амбіграмою однієї з первісних стихій: 
Зрештою, «шлях поссвячених» приводить Ленґдона до гаданого місця зібрань ілюмінатів — древнього папського замку св. Янгола. Скориставшись Пассетто, він визволяє Вітторію і розправляється з кілером. Вони дізнаються, що камерленго (священик, що керує Ватиканом під час вакантності святійшого престолу) усамітнюється для особистої аудієнції з Колером. Це ще більше наштовхує їх на думку, що саме Колер — голова ілюмінатів. На крик камерленго двері в його покої взломлюють, Колер помирає в стрілянині, встигнувши перед смертю передати Ленґдону відеоплівку. Тим часом до вибуху антиматерії залишаються лічені хвилини. Швейцарська Гвардія починає евакуацію кардиналів з Ватикану. Камерленго на виході з собору бачить видіння і кидається до склепу св. Петра, де, як йому сказали з неба, й знаходиться контейнер з антиматерією. Знайшовши контейнер за 5 хвилин до вибуху, він і Ленґдон сідають в гвинтокрил і прямують догори. Вибух відбувається на величезній висоті й тому не шкодить жителям Риму. Камерленго з парашутом опускається на собор св. Петра, де його вітає натовп вдячного люду. Кардинали в пориві емоцій збираються обрати камерленга новим папою. Тим часом на воду поряд з островом Тиберіна приводнюється Ленґдон, що дивом врятувався. Він збирає кардиналів і показує залишену Колером плівку. З неї стає зрозуміло, хто насправді стояв за всіма злочинами. На зустрічі колишнього папи з батьком Вітторії йшлося про експерименти щодо отримання антиматерії, перший схвалив їх саме тому, що саме наука дала йому сина. Ці слова навели камерленго на думку, що папа згрішив з жінкою, порушивши обітницю целібату, і тому має померти. Він отруїв понтифіка і, щоб бути обраним замість нього, організував викрадення антиматерії та кардиналів, а тому і врятував Рим від вибуху, прикриваючись йменням товариства ілюмінатів, які насправді давно вже не існують. На останніх сторінках виясняється, що дитина папи була зачата «безгрішно» — шляхом штучного запліднення — і що цією дитиною був сам камерленго. В пориві каяття, останній привселюдно вчиняє самоспалення на площі св. Петра. Факти і вигадки На сайті ЦЕРНа є сторінка [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.], яка пояснює, чому описана в книзі ситуація є з точки зору фізики справжнісінькою вигадкою. Зокрема, відзначається, що бомба з антиматерії неможлива; що антиматерія створюється не так, як це описано в книзі; що потрібно мільярди років, щоб створити всього лиш один грам антиматерії на теперішніх прискорювачах. Співробітник ЦЕРНа Рольф Ландва (який деякою мірою був прототипом Леонарда Ветра, одного з персонажів книжки) в своєму інтерв'ю повідомляє, що отримання одного граму антиматерії вартувало б близько 1000 трильйонів доларів, для порівняння: річного бюджету США вистачило би лише на кілька мікрограмів антиматерії. Опріч того, транспортування антиматерії — надзвичайно велика проблема, оскільки стикаючись зі звичайною матерією вона вибухає, вивільняючи колосальну кількість енергії, й на сьогодні невідомо як створити такий контейнер, щоби зберігаючи антиматерію, вона не стикалась із матерією, з якого й зроблений контейнер, і не вибухнуло. У книзі Вітторія Ветра каже директору ЦЕРНа Колеру, що її батько отримав перші у світі зразки антиматерії, хоча насправді античастинки і навіть антиатоми були отримані за десятиліття до описаних в книзі подій. Колер (за текстом, видатний фізик) здивований тим, що Леонардо Ветра зміг перетворити енергію в матерію; на ділі, це навряд чи було б новиною навіть для фізика-першокурсника. Врешті, анігіляція чверті грама антиматерії (енерговиділення близько 10 кілотон) на висоті кілька миль на Римом перетворило б на руїни немалу частину міста, а в книзі все зводиться лиш до спалаху, який навіть не осліпив глядачів у епіцентрі. Для книги характерні серйозні похибки в описанні структури сучасної католицької церкви. Так, весь сюжет роману побудований на тому, що камерленго (папський намісник) не є кардиналом, а людина, що не має звання кардинала, не може стати Папою. На ділі ж все навпаки. Камерленго — це завжди кардинал, а папою може бути обраний не тільки кардинал, але й будь-який католик (теоретично — навіть мирянин). Також у книжці говориться, що керівник конклаву (декан колегії кардиналів) не може бути кандидатом на посаду Папи, хоча до сьогодні вісім деканів Колегії кардиналів: Анастасій IV, Луцій III, Григорій IX, Олександр IV, Олександр VI, Павло III, Павло IV і Бенедикт XVI — були обраними папами римськими. Продовження та екранізаціяНа початку XXI століття книжка великого попиту не мала. Лише після роману «Код да Вінчі», який став бестселером, «Янголи і демони» стали популярними. У травні 2009 року на екрани вийшла великобюджетна екранізація книжки, знята Роном Говардом. Роль Ленґдона у фільмі зіграв Том Генкс. Сюжетні перипетії кінострічки не повністю збігаються з сюжетом роману. У 2009 року письменник випустив третю книжку із серії пригод Роберта Ленґдона — «Втрачений символ», сюжет якої фокусується на масонстві. Переклади українською
Див. такожПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
