|
Ямпольський Стефан Михайлович
Стефа́н Миха́йлович Ямпо́льський (* 21 грудня 1906, Ізюм — † 9 січня 1998, Київ) — український економіст. Дійсний член НАН України, директор Харківського інженерно-економічного інституту, директор Львівського політехнічного інституту, ректор Одеського політехнічного інституту. Автор багатьох праць, присвячених проблемі науково-технічного прогресу. ЖиттєписС. М. Ямпольський народився 21 грудня 1906 року в місті Ізюмі Харківської губернії. В 1932 році закінчив Харківський інженерно-економічний інститут. Протягом 1931—1941 років працював асистентом, начальник навчальної частини, деканом загально-технічного факультету, заступником директора з наукової роботи, а з 1938 року — директором Харківського інженерно-економічного інституту. У 1941 році захистив кандидатську дисертацію «Основні питання технічної підготовки виробництва у зв'язку з проблемою швидкісного освоєння машин». Згодом присвоєно вчене звання доцента. З 1942 року працював начальником виробництва планового відділу заводу № 525 Наркомату оборони СРСР, заступником директора з навчальної та наукової роботи Московського інженерно-економічного інституту. Протягом 1942—1944 років був уповноваженим з виробництва АН СРСР і завідувачем відділу науково-технічної пропаганди, у 1943 році — завідувачем лабораторії № 2, яку очолював Ігор Курчатов. В 1944—1953 роках працював директором Львівського політехнічного інституту. У 1948 році вийшла його фундаментальна монографія «Швидкісне освоєння нових виробництв», яка привернула увагу наукової та інженерної громадськості СРСР. У 1954—1956 роках перебував у докторантурі, а з 1956 року був завідувачем кафедри економіки та організації машинобудування та приладобудування, доцентом кафедри економіки промисловості, планування і організації виробництва Львівського політехнічного інституту. В 1957—1965 роках працював завідувачем кафедри економіки промисловості і організації виробництва та обіймав посаду ректора Одеського політехнічного інституту. В 1961 році в Одесі захистив дисертацію «Шляхи прискорення створення та освоєння нових знарядь виробництва в машинобудуванні» та здобув науковий ступінь доктора економічних наук. Згодом присвоєно вчене звання професора. З 1965 року — виконувач обов'язків, а з 1969 року — директор Інституту економіки АН УРСР, науковий консультант НАН України, згодом керівник відділу машинобудування та одночасно професор кафедри економіки промисловості в Київському інституті народного господарства. В 1970—1974 роках був головою Ради для вивчення продуктивних сил УРСР, головним редактором журналу «Економіка Радянської України» (1965—1974) й відповідальним редактором «Енциклопедії народного господарства Української РСР» (4 томи, 1969—1972). В 1967 році обраний дійсним членом (академіком) Академії Наук УРСР  Помер 9 січня 1998 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі. Наукова діяльністьЄ засновником наукової школи «Швидкісне освоєння нових виробництв; економіка управління науково-технічним прогресом, економічних проблем створення, освоєння і впровадження нової техніки» Підготував понад 40 кандидатів і 19 докторів наук. Автор понад 280 наукових праць, присвячених проблемі науково-техічного прогресу. Деякі праці
Нагороди
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
