1871 року Акійосі увійшов до складу посольства Івакури як радник. Під час перебування закордоном, він вивчав систему організації війська європейських країн. 1873 року Акійосі повернувся на батьківщину й був призначений командиром Токійського гарнізону. Наступного року він паралельно отримав пост старшого заступника міністра юстиції.
1874 року Акійосі брав участь у придушенні Саґського повстання, а 1877 року командував другою бригадою спеціального призначення в ході Південно-західної війни. 1878 року його нагородили званням генерал-лейтенанта і включили до складу Сенату. Через рік Акійосі отримав крісло міністра промисловості, а згодом портфелі міністра внутрішніх справ та міністра юстиції. 1884 року йому надали титул графа і прирівняли до титулованої шляхти кадзоку. Саме в цей час Акійосі долучився до створення Інституту дослідження монаршої класики, майбутнього університету Кокуґакуїн, та Японської юридичної школи, майбутнього університету Ніхон.
З 1885 року по 1891 рік Акійосі посідав крісло міністра юстиції в чотирьох японських урядах. На цій посаді він займався підготовкою законодавства країни, з метою позбутися нерівноправних договорів, підписаних 1858 року з іноземними державами. Однак після інциденту в Оцу1891 року, Акійосі перебував під постійним тиском Палати розслідувань. Він раптово захворів і звільнитися з посади міністра. Після цього він увійшов до складу Таємної ради, яка займалася випрацюванням Конституції, але незабаром, 11 листопада1892 року, раптово помер у віці 49 років. Поховали екс-міністра в монастирі Ґококудзі, в районі Бункьо, Токіо.