вул. Клубна, 8, с. Любовичі, Малинський район, Житомирська область, Україна, 11632 Голова: Мельник Віктор Григорович Секретар: Василенко Любов Петрівна[1]
За даними першого загального перепису населення 1897 року в Ялцівці проживало 569 мешканців (277 чоловічої статі, 292 жіночої статі), з яких 494 були православними, а 72 римо-католиками[3].
Село входить до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, і належить до зони посиленого радіоекологічного контролю[4].
Гончаренко Василь Леонтійович. Народився 1903 року в селі Ялцівка Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Українець, малописьменний, робітник лісодільниці. Заарештований 5 листопада 1937 року. Обвинувачувався за статтею 54-10 КК УРСР (контрреволюційна діяльність, контрреволюційна агітація). За постановою трійки при УНКВС по Житомирській області від 28 листопада 1937 року ув'язнений до виправно-трудових таборів (ВТТ) на 8 років. Реабілітований 1970 року[5].
Гончаренко Дмитро Данилович. Народився 1903 року в селі Ялцівка Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Українець, письменний, колгоспник. Заарештований 2 грудня 1937 року. Обвинувачувався за статтею 54-10 КК УРСР (контрреволюційна діяльність, контрреволюційна агітація). За постановою трійки при УНКВС по Житомирській області від 4 грудня 1937 року ув'язнений до виправно-трудових таборів (ВТТ) на 10 років. За постановою ОН при МДБ СРСР від 3 грудня 1949 року висланий до Красноярського краю на поселення. Реабілітований 1962 року[5].
Гончаренко Степан Дмитрович. Народився 1893 року в селі Ялцівка Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Українець, малописьменний, столяр колгоспу. Заарештований 19 лютого 1938 року. Обвинувачувався в причетності до контрреволюційної повстанської організації та антирадянської агітації. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській області від 17 квітня 1938 року розстріляний 23 квітня 1938 року у місті Житомир. Реабілітований 1962 року[6]
↑Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. Под ред. Тройницкого Н. А. — С.-Петербург, 1905, стр. 90