Якуніна Ганна Олександрівна

Якуніна Ганна Олександрівна
Народилася	9 жовтня 1968(1968-10-09)[1][2] (56 років)  Москва, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва (1990)
Знання мов	російська
Заклад	Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна (Москва) (1990—2003), Московський державний театр «Ленком» Марка Захарова» (2003 — теперішній час)
Нагороди
IMDb	ID 3397787
Сайт	annayakunina.ru/bio.html

Ганна Олександрівна Якуніна (нар.. 9 жовтня 1968, Москва[3][4], Російська РФСР, СРСР) — російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка Російської Федерації (2006)[5].

Біографія

Ганна Якуніна народилася 9 жовтня 1968 року в Москві, у творчій родині.

Батько — Олександр Якунін (помер у 2011 році[3]), закінчив режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Юрія Завадського) в 1975 році[6], був актором Державного академічного театру імені Моссовєта, потім працював театральним режисером і художником, ставив і оформляв спектаклі.

Мати — Ольга Володимирівна Веліканова (нар.. 1946[7]), актриса, закінчила режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Марії Йосипівни Кнебель) в 1972 році, режисер Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського (нині — Електротеатр Станіславський) (з 1973 року по теперішній час)[8]. Батьки одружилися, будучи студентами, а ролучилися через рік після народження Ганни. Вихованням дівчинки займалися три жінки: мама, бабуся Ляля (Олена) і тітка Таня.

Родина мріяла, щоб Ганна стала балериною, тому після закінчення восьмого класу середньої школи у 1983 році вона спробувала вступити до Московського хореографічного училища, але, незважаючи на складний номер на музику з фортепіанного циклу «Пори року» П. І. Чайковського, підготовлений рідною тіткою Танею, балериною і випускницею цього училища, провалилася. По завершенні випробувань, член приймальної комісії Софія Головкіна вийшла і сказала Тетяні Володимирівні: «Дуже гарна дівчинка, їй треба поступати в театральний». Однак, бажання мами вивчити дочку на балерину переважило, і вона повезла Ганну до Ленінграда, де та вступила до Ленінградського академічного хореографічного училище імені А. Я. Ваганової, провчилася майже чотири роки, але, не закінчивши його, повернулася до Москви[7][9].

У Москві закінчила «Школу-студію при Державному академічному ансамблі народного танцю під керівництвом Ігоря Моїсеєва»[3].

У 1986 році вступила на режисерський факультет Російського інституту театрального мистецтва — ГІТІСу за спеціальністю «Акторське мистецтво» (керівник курсу — Борис Гаврилович Голубовський, народний артист РРФСР), який закінчила у 1990 році[6].

Тринадцять років, з 1990 по 2003 роки, прослужила в Російському державному театрі «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна в Москві під керівництвом Костянтина Райкіна[4][7].

У 2003 році на запрошення художнього керівника Марка Анатолійовича Захарова[7][9] прийнята в трупу Московського державного театру «Ленком», де працює по теперішній час[4].

Родина

• Бабуся — Олена Олексіївна Дмитрієва (1922—2014), актриса, що грала в Московському драматичному театрі на Малій Бронній[7].
• Дід — Михайло Юлійович Хейн, працював у театрі.
• Батько — Олександр П. Якунін (помер у 2011 році[3]), закінчив режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Юрія Завадського) в 1975 році[6], був актором Державного академічного театру імені Моссовєта, потім працював театральним режисером і художником, ставив і оформляв спектаклі.
• Мати — Ольга Володимирівна Веліканова (нар. 1946), актриса, закінчила режисерський факультет ГІТІСу імені А. В. Луначарського за фахом «Режисура драми» (курс Марії Йосипівни Кнебель) в 1972 році, режисер Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського (нині — Електротеатр Станіславський) (з 1973 року по теперішній час)[8].
• Тітка — Тетяна Володимирівна Веліканова, балерина Великого театру.
• Перший чоловік — Сергій Рональдович Стегайлов (нар.. 24 червня 1964), актор, однокурсник Ганни по ГІТІСу.
  • Дочка — Анастасія Сергіївна Стегайлова (нар.. 26 червня 1989)[10], художник-постановник, дизайнер. Після розлучення батьків, виховувалася матір'ю і вітчимом Олексієм.
• Другий чоловік — Олексій, інженер, має авіаційно-технічну освіту. Одружилися в 1996 році[11].
  • Дочка — Марія (нар.. 1996)[9]. У червні 2019 року закінчила з червоним дипломом ВДІК.

Творчість

Роботи в театрі

Російський державний театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна (Москва)

• «Голий король» — Гувернантка
• «Багдадський злодій» — Цунамі
• «Такі вільні метелики» — Джил
• «Сірано де Бержерак» — Ліза
• «Кьоджинські перепалки» — Орсетта
• «Шантеклер» — Біла курочка

Московський державний театр «Ленком Марка Захарова»

• «Божевільний день, або Одруження Фігаро» — Марселіна
• «Містифікація» — Коробочка, Манілова
• «Приборкання приборкувачів» — Б'янка
• 2004 (по теперішній час) — «Ва-банк», сцени з комедії Олександра Островського «Остання жертва» (постановка — Марк Захаров; прем'єра — 10 листопада 2004 року) — Глафіра Фирсівна, тітка Юлії Павлівни Тугіна, літня небагата жінка[12]
• «Пролітаючи над гніздом зозулі (Затемнення)» — Речид

Фільмографія

1. 1999 — Такі вільні метелики (телеспектакль) — # 2003 — Вогнеборці — епізод
2. 2004 — Ва-банк (телеспектакль) — Глафіра Фірсівна, тітка Юлії Павлівни Тугіної, літня небагата жінка
3. 2004 — Віола Тараканова. У світі злочинних пристрастей (фільм № 1 «Чорт из табакерки») — Людмила
4. 2004 — Конвалія срібляста 2 (серія № 2 «Хто до нас залетів?») — співачка, учасниця дуету «Зоряна пара»
5. 2005 — Божевільний день, або Одруження Фігаро (телеспектакль) — Марселіна
6. 2005—2008 — Моя прекрасна нянька (серія № 84 «Вже і в музи невтерпіти» (2005), серія № 135 «Дім, милий дім» (2008)) — Елен, подруга співачки Непрухи / Віра, відома піаністка, дружина генерала Бірюкова
7. 2005—2013 — Кулагін та партнери — епізод
8. 2007 — Особисте життя доктора Селіванової — Кіра Станіславівна Кочергіна, гінеколог, колега і подруга Олени Леонардівни Селіванової
9. 2007 — Пригоди солдата Івана Чонкіна — Афродита
10. 2008 — Адвокат 5 (фільм № 12 «Старе кохання») — Олександра
11. 2008 — Віртуальна Аліса — Ірина
12. 2008 — Дві історії про кохання — сусідка Кіри, мати Гоші
13. 2009 — Чоловік у моїй голові — Світлана Борисівна
14. 2009 — Платина 2 — Ельвіра
15. 2009 — Холодне серце — Ліза, дружина Валерія
16. 2010 — Банди — Олена Анатоліївна Долгих, майор
17. 2010 — Земський лікар (серія № 11) — Вікторія, астролог
18. 2010 — Москва. Центральний округ 3 (фільм № 13 «Віра та довіра») — Лариса
19. 2010 — Наш домашній магазин — Олена, режисер
20. 2010 — Гонитва за тінню (серії № 1-3) — Василіса Давидівна Ждан, слідчий з особливо важливих справ
21. 2010 — Пригоди в тридесятому царстві — Баба-яга
22. 2011 — Нічний гість — Ніна, подруга Тетяни
23. 2012 — Білий мавр, або Інтимні історії про моїх сусідів — Наталія, дружина Андрія
24. 2012 — У зоні ризику (серії № 1-3) — Олена Демидова, співробітниця банку, дружина Сергія
25. 2012 — Скліфосовський — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
26. 2012—2013 — Скліфосовський 2 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
27. 2013—2014 — Два батька і два сина — Віра Володимирівна Тетеріна, мати Віктора, бабуся Влада, колишня дружина Гурова
28. 2013 — Королева бандитів — Валентина, тітка Наталії
29. 2013 — Поцілуйте наречену  — Олена Скорик
30. 2013 — Час дочок — Людмила, дружина Ковтуна
31. 2013 — Подвійне життя — Світлана Воронкова, власниця бутика
32. 2013 — Троє в Комі — Ангеліна Велика, актриса, конкурентка Вікторії
33. 2014 — Сильніше долі — Єлизавета
34. 2014 — Умільці — Ганна Сергіївна, вчителька Ірини
35. 2014 — Людина-приманка — Серафима Глашатай, майор поліції
36. 2014 — Жінки на межі (серія № 16 «Сліпота до вибору») — Марина Анатоліївна Волович, партнерка Сергія Хаустова по бізнесу[13]
37. 2014 — Скліфосовський 3 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
38. 2015 — Дружина за сумісництвом — Ганна Василівна Львова, бізнес-леді, мати Ігоря
39. 2015 — Скліфосовський 4 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)[11]
40. 2015 — Рік в Тоскані — Юлія, економка
41. 2015 — Навесні розквітає любов — Віра Соловйова
42. 2015 — Країна чудес — Галина, дружина Валерія
43. 2015 — Чужа мила — Віка Дмитрієва, коханка Артура
44. 2016 — Перли — Зінаїда Головіна, колишня «опікунка» Євгенії Ладонезької, дружина Олександра, мати Віктора і Елі
45. 2016 — Напарниці — Варвара Павлівна, співробітниця архіву
46. 2016 — Василиса — Ольга Грекова
47. 2017 — Скліфосовський 5 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
48. 2017 — Пізнє каяття — Ася, мати Ольги
49. 2018 — Скліфосовський 6 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
50. 2018 — Дівчата не здаються — Алла Сергіївна Крилова, бізнесвумен, власниця ресторану
51. 2018 — Зінка-москвичка — Зінаїда
52. 2019 — Скліфосовський 7 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)
53. 2019 — Мама Маша — Марія
54. 2019 — Іванови-Іванови (серія № 75) — Ніна, донька Зої Миронівни
55. 2020 — Наречена комдива — Марина Сиротко, прапорщик, начальник їдальні у військовому гарнізоні «Сонячному» Чорноморського флоту ВМФ СРСР
56. 2020 — Світлячок —
57. 2020 — Скліфосовський 8 — Ніна Дубровська, медичний реєстратор, співробітниця приймального відділення Інституту швидкої допомоги (знаменитого «Скліфа»)

Визнання заслуг

Державні нагороди Російської Федерації

• 2006 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — «за заслуги в галузі мистецтва»[5].

Громадські нагороди

• 2005 — лауреат російської театральної премії «Чайка» в номінації «Усмішка Ж» за найкращу комедійну роль — за роль Глафіри Фірсівни у виставі «Ва-банк» з комедії Олександра Островського «Остання жертва» в постановці Марка Захарова на сцені Московського державного театру «Ленком»[12].

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
3. Якунина Анна Александровна. Заслуженная артистка РФ. Биография. [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] // annayakunina.ru
4. Якунина Анна Александровна. Заслуженная артистка РФ. Биография, роли в театре. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского государственного театра «Ленком Марка Захарова» // lenkom.ru
5. Указ Президента Российской Федерации В. В. Путина от 1 декабря 2006 года № 1332 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
6. ГИТИС. Режиссёрский факультет. Наши выпускники (1934 — настоящее время). [Архівовано 4 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Российского института театрального искусства — ГИТИСа // gitis.net
7. Анна Якунина. Моя чёртова дюжина. — "Костя, ухожу не потому, что надеюсь много играть, я ухожу в другую жизнь. Хочу перемен. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // 7days.ru (11 июля 2017 года)
8. Ольга Владимировна Великанова, режиссёр. Биография, работы в театре. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского драматического театра имени К. С. Станиславского (ныне — Электротеатр Станиславский) // electrotheatre.ru
9. Ведущие: Кристина Аристова, Олег Рой. ВИДЕО. Артистка Анна Якунина рассказывает о своей работе в театре и кино. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Телеканал «Москва Доверие» // m24.ru (30 июля 2013 года)
10. Anna Yakunina в Instagram: «Вот и закончился вчерашний день..... такие события!!! Настьке 30!!! Маруся получила красный диплом ВГИК!!! Дети мои, только будьте…» (рос.). // instagram.com. 27 июня 2019 года. Процитовано 12 грудня 2019.
11. Марианна Саид-Шах («Экспресс-газета»). Анна Якунина: «Не думала, что когда мы отснимем последнюю минуту „Склифосовского“, я начну рыдать». [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» (Санкт-Петербург) // spb.kp.ru (3 мая 2015 года)
12. Спектакль «Ва-банк» по комедии Александра Островского «Последняя жертва» в постановке Марка Захарова. Премьера — 10 ноября 2004 года. [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Московского государственного театра «Ленком Марка Захарова» // lenkom.ru
13. ВИДЕО. Телесериал «Женщины на грани». Серия № 16 «Слепота к выбору» (Россия, 2014 год). [Архівовано 4 серпня 2017 у Wayback Machine.] Сетевое издание "Государственный интернет-канал «Россия» // russia.tv