Яккабазький хребет

1

2

class=notpageimage|

Розташування хребта. Як «1» позначене приблизне місце відходу Яккабазького хребта від вододільної ділянки Гісарського хребта, як «2» позначене Пачкамарське водосховище у західному завершенні гір Яккабаг

Яккабазький хребет (хребет Яккабаг, Яккабазькі гори) — гірський хребет в Узбекистані, західний відріг Гісарського хребта.

Яккабазький хребет відходить у західному напрямку від вододільної ділянки Гісарського хребта, що між перевалом Таммуш та горами Чоріогул орієнтована з півночі на південь. Північна сторона гір Яккабаг утворює південну межу Шахрисабзької оази, тоді як на південь хребет обернений до долини річки Катта-Урадар'я(інші мови).

Серед гірських масивів Яккабазького хребта можливо назвати Осмонтараш (Асмантала), Бешнав (Бешнау), Тайталаш, Чолтау, Ешакмайдан (Ішакмайдан), Хантахта, Кунгуздик. Основній частині хребта властиві висоти від 3500 до 3700 метрів.[1][2]

Північний схил Яккабагу дренують так ліві притоки Кашкадар'ї, як Танхизидар'я(інші мови), Яккабагдар'я(інші мови) (після виходу на рівнину розгалужується, причому її лівий рукав Карабагдар'я прямує у західному напрямку попід хребтом та приймає численні притоки, що стікають з нього), Лянгар (верхня ділянка цієї річки розташована у осьовій зоні Яккабазького хребта, після чого Лянгар довертає на північ та проривається до рівнини).

Згадана вище Катта-Урадар'я після злиття в Пачкамарському водосховищі з Кічик-Урадар'єю утворює Гузардар'ю(інші мови), що прорізає західне завершення Яккабазького хребта та прямує до свого впадіння ліворуч у Кашкадар'ю.

Ресурс з річок, що дренують Яккабазький хребет, збирається в численних водосховищах (переважно малих) іригаційного призначення — окрім Пачкамарського, це також Лянгарське, Камашинське, Карабазьке, Нугайлійське, Гулдарське, Янгікурганське, Кизилсуйське.

Примітки

1. Сурхандарьинская область (Географический экскурс Сурхандарьи: орография + достопримечательности). www.orient-tracking.com. Процитовано 17 липня 2024.
2. Какие горы в Узбекистане: фото и название. FB.ru (рос.). 17 грудня 2017. Процитовано 17 липня 2024.