|
Юрик Степан Григорович
отець-доктор Степа́н Ю́рик, також Степа́н Григо́рович Ю́рик (8 січня 1864, Миколаїв — 24 лютого 1937, Золочів)[1] — український галицький політичний і громадський діяч, греко-католицький священик, папський шамбелян. Діяч УНДП, УНДО. У 1918—1919 рр. — делегат Української Національної Ради ЗУНР. Доктор богослов'я. Крилошанин Митрополичої консисторії УГКЦ[2]. ЖиттєписНародився 8 січня 1864 року в Миколаєві в сім'ї Григорія Юрика. Закордонні студіїВ 1883—1888 роках навчався в Папській Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (прибув на студії 13 жовтня 1883, виїхав з колегії 23 квітня 1888), де завершив річний курс філософії і чотири роки богослов'я. 19 червня 1887 року в Римі був рукоположений на священика[3]. 1888 року разом із митрополитом Сильвестром Сембратовичем, який приїжджав на святкування ювілею 50-річчя священства Папи Льва ХІІІ, виїхав до Галичини. 12 березня 1889 року вписався на докторські студії до інституту Авґустинеум у Відні, але через різні обставини докторат завершив аж 1897 року вже безпосередньо у Віденському університеті. Тема докторської праці з богослов'я: лат. «De statu ecclesiae Graeco-Ruthenae ante Synodum Berestensem anno 1596 ejusque unione cum ecclesia Romana in hac synodo peracta» (захист 21 липня 1897 року)[4]. СлужінняУ 1891—1902 роках виконував обов'язки префекта у Львівській семінарії, а в 1891 р. брав участь у Львівському синоді УГКЦ. У 1897—1910 роках — катехит П'ятої львівської польськомовної гімназії, а з 1901 до 1932 — член митрополичої консисторії. В 1910 році отримав призначення на парафію святого Миколая в місті Золочів і виконував це служіння аж до своєї смерті. В 1912—1937 роках був також деканом Золочівського деканату Львівської архієпархії[1]. На його замовлення у 1911—1913 роках український художник Модест Сосенко виконав розпис церкви св. Миколая у Золочеві, парохом якої він був. З обличчя о. Степана було намальовано образ св. Антонія Печерського в цій же церкві. За патріотичні погляди окупаційною російською владою був засланий до Вологди (або Рибінська, Ярославської губернії[5]) під час Першої світової війни. Участь в національному житті українського народу  У листопаді 1918 р. повітовим комісаром Золочівщини став судовий радник і адвокат доктор Михайло Балтарович. Делегатами до Української Національної Ради — тимчасового парламенту ЗУНР — від повіту були обрані члени Національно-Демократичної партії: Золочівський декан УГКЦ Степан Юрик[6] та господар із Розважа Микола Загульський. Входив до шкільної, адміністраційної та комісії закордонних справ, також обласної земельної комісії, яка мала провести земельну реформу. Квітень 1919 р. — один з організаторів з'їзду українського католицького духовенства ЗУНР. Після відступу УГА залишився в Станіславі. Після анексії поляками ЗУНР заарештований в березні 1920 р., перебував у Золочівській тюрмі. Входив до складу Тіснішого народного комітету УНТП, очолював золочівську повітову філію Товариства охорони військових могил. Про приклад чіткої і безкомпромісної позиції о. Юрика стосовно польської влади в Галичині розповідає у споминах о. Іван Лебедович:
Проживав у будинку біля церкви св. Миколая у Золочеві. Помер 24 лютого 1937 року. Похований на кладовищі Золочева[8]. Примітки
Джерело
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
