|
Ваньо Теодор
Теодо́р Ваньо (1880, Буськ — бл. 1959, Жовква) — український галицький громадсько-політичний діяч. Начальник Харчового Уряду ЗУНР. Посол до Галицького крайового сейму. ЖиттєписНародився 1880 року у місті Буську (нині Львівської області, Україна) в родині міщанина-рільника.  Навчався в школі Буська, Золочівській гімназії, на факультеті Львівського університету. Доктор права Віденського університету.  Адвокат у Сколе в 1910—1913. Заснував разом з Євгеном Петрушевичем Українську торговельну спілку «Єдність». Крайовий адвокат у Золочеві з перервами із 1910 по 1921 рік, голова філії товариства «Сільський Господар» там само. Діяч УНДП, посол до Галицького крайового сейму (1913—1914). У роки Першої світової війни мобілізований, служив у Чехії. Арештований і засуджений до розстрілу за політичними мотивами. Після перегляду помилуваний, понижений у званні, демобілізований. Після Листопадового чину обраний заступником Михайла Балтаровича, повітового комісара ЗУНР[1] у Золочеві. Член комісій УНРади ЗУНР. Як начальник Харчового Уряду ЗУНР (січень — травень 1919) налагодив безперебійне постачання харчування для бійців УГА та найбідніших мешканців міст. Учасник Надзвичайного з'їзду УНДП у Станиславові 1919 р. Урядовець Міністерства господарства УНР у Кам'янці. Заарештований жандармами, привезений до Золочева. Діяч УНДО. Співзасновник та голова Товариства імені Маркіяна Шашкевича у Золочеві. Видавець, редактор, автор публікацій часопису «Шашкевичівські Вісти» (Золочів, 1931). У 1920-х роках співпрацював у «Рідній школі». Прилучився до заснування на Золочівщині товариств «Бесіда», «Родина», «Січ», «Сокіл», ощадних кас по селах, «Руської каси» у Золочеві. Після другого радянського приходу арештований червоними спецслужбами та ув'язнений у концтаборі (1944 — друга половина 1950-х). Помер наприкінці 1950-х років у будинку для престарілих у Жовкві на Львівщині, де й похований. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
