Юзеф Наронович-Наронський

Юзеф Наронович-Наронський
Народився1610[2][3]
Кедайняй, Жемайтійське князівство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер1678[1][2][…]
Кенігсберг, Бранденбург-Пруссія або Щитно, Щиценський повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща
Країна Велике князівство Литовське
Діяльністьматематик, історик, архітектор, картограф
Alma materKėdainiai Bright Gymnasiumd
Знання мовпольська[4]

Юзеф (Йосип) Наронович-Наронський (1610—1678) — інженер, картограф і історик Литовсько-Руської держави. Протестант за віросповіданням, вважав себе русином.

Біографія

Навчався в кальвіністській гімназії в Кедайнах, Академії в польському Ракові і, можливо, в Лейдені (Нідерланди).

Окрім польської, володів латиною, французькою, голландською і трохи німецькою мовами.

У 1630-х роках проводив картографічні роботи в Україні, був помічником Гійома Левассера де Боплана.

З 1644 року на службі у Януша Радзивілла, склав план містечка Любча і околиць.

У 1645 — 1653 роках проводив геодезичні роботи і склав плани маєтків, що належали Радзівіллу: Свядость, Меречь, Віжуни, Кейдани, Аванти, Біржай, Делятичі (біля Любчі), острова на оз. Дрисвяти. Карти зазвичай виконував в масштабі 1:50 000.

У 1658 році оселився в Пруссії після постанови сейму про вигнання польських братів з Речі Посполитої. Головним замовником його картографічних робіт у цей час був курфюрст Фрідріх Вільгельм. Наронович-Наронський обіймав посаду цивільного інженера і географа курфюрста. При проведенні картографічних робіт йому допомагав син Ян Юзеф (пом. 1672), з 1672 р — Андрій Войновський. Наронович також співпрацював з Самуїлом Суходольцем (Суходольським), який пізніше володів маєтком Стара Ружанка.

У травні 1659 року виконав карту озера Друзно, пізніше — карти Віслинської і Куршської заток.

У Пруссії створив «Генеральну карту Східної Пруссії». Підготував проект прокладки каналів для з'єднання Великих Мазурських озер, а також сполуки річок Дейми і Німану з річкою Преголя. Фотокопії його карт зберігаються в Центрі наукових досліджень ім. Войцеха Кентшіньского в Ольштині.

Виконав архітектурний проект із будівництва палацу в Просьні.

Помер в 1678 р. в м. Щитно (нім. Ortelsburg). Похованням Нароновича займався Збігнев Морштин з Рудавки.

Бібліографія

  • «Мистецтво математичних наук» (1650), робота з оптики, геометрії і фортифікації.
  • «Мистецтво артилерії» (1665)
  • «Правдива історія вищої монархії скіфів і сарматів» (1670), робота з історії Речі Посполитої (втрачена в 1671 році).
  • «Будівництво військове» (опублікована в 2016).

Більшість відомих за джерелами робіт Нароновича-Наронського не збереглися.

Література

  • Александрович С. Картографічні праці Юзефа Нароновича-Наронського на землях Великого князівства Литовського в середині XVII ст. // Археографічний щорічник за 1966 р. — М., 1968.
  • Катлярчук А. «Уцёкі мазгоў», ЦІ Лёси пратестантаў Вялікага Княства Літоўскага ў інший палів XVII ст. // Спадчина. 2006. № 1.
  • Маркушевич А. І. Нововідкритий твір польської військово-технічної літератури XVII ст. — Москва: Книга, 1968.
  • Вялікае княства Літоўскае: Енциклапедия. У 2 т. Т. 2: Кадецкі корпус — Яцкевіч. — Мн.: БелЕн, 2006. — С.345.
  • Augusiewicz S., Jasiński J., Oracki T. Wybitni Polacy w Królewcu. XV-XX wiek. — Olsztyn. — 2005.
  • Alexandrowicz S. Opis zabudowy miasteczka Lubcza nad Niemnem z тисяча шістсот сорок чотири r. // Kwartalnik historii kultury materialnej. — 1962. — № 3/4.
  • Alexandrowicz S. Józef Naroński współautorem Beauplanowskich map Ukrainy i Dniepru z połowy XVII wieku // Pax et Bellum. — Poznań.- 1993.
  • Alexandrowicz S. Pochodzenie Józefa Naronowicza-Narońskiego, twórcy topograficznej kartografii Litwy i Prus Wschodnich // Acta Universitatis Nicolai Copernici. Bibliologia. T. 4. — Toruń.- 2000.
  • Oracki T. Słownik biograficzny Warmii, Prus Książęcych i Ziemi Malborskiej od połowy XV do końca XVIII wieku L -Ż. — Olsztyn: Ośrodek Badań Naukowych im. Wojciecha Kętrzyńskiego. — 1988.
  • Ragauskienė R., Karvelis D. 1645 m. Juzefo Naronovičiaus-Naronskio Biržų kunigaikštystės žemėlapis: Radvilų valdos istorija ir kartografija. — Vilnius. — 1997.

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120976234 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання