Щербаченко Марія Захарівна

Марія Захарівна Щербаченко
Народження	14 лютого 1922(1922-02-14) Охрімівка, Вовчанський повіт, Харківська губернія УРСР
Смерть	23 листопада 2016(2016-11-23) (94 роки) Київ, Україна
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Країна	СРСР→ Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	медична служба
Роки служби	1943—1945
Звання	старшина
Формування	237-ма стрілецька дивізія
Війни / битви	Друга світова війна • Битва за Дніпро
Нагороди	Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль імені Флоренс Найтінгейл

Марі́я Заха́рівна Щербаче́нко (14 лютого 1922 — 23 листопада 2016) — Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни санітарка 1-ї стрілецької роти 835-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту (з 20 жовтня 1943 — 1-й Український фронт).

Біографія

Народилася 14 лютого 1922(19220214) року на хуторі Нежданівка (тепер село Охрімівка Вовчанського району Харківської області) в селянській родині. Українка.

У віці десяти років залишилася сиротою, вихованням опікувався старший брат; закінчила семирічку та бухгалтерські курси. З 1937 року працювала у колгоспі «Шлях Ілліча» помічником бухгалтера.

З початком Другої світової війни залишилась у рідному селі, перебувала на тимчасово окупованій німцями території. У березні 1943 року призвана Вовчанським РВК й зарахована на курси санітарок при Самаркандському медичному училищі. У лавах РСЧА з 23 червня 1943 року.

Особливо відзначилась під час форсування Дніпра. У ніч на 24 вересня 1943 року в складі десанту однією з перших форсувала річку Дніпро поблизу села Гребені Кагарлицького району. В боях за десять днів винесла на собі та надала першу медичну допомогу ста дванадцяти пораненим бійцям.

По закінченні війни демобілізована як старшина медичної служби, вчилася у Ташкентській юридичній школі, де вона вчилася до 1948 року.

У 1948 році переїхала з чоловіком до Харкова.

У 1948—1956 роках — жила у Харкові.

У 1956—1960 роках — жила у Луганську.

У 1960—1962 роках — жила у Чернігові.

З 1962 року проживала у Києві.

До пенсії працювала юристом.

Померла 23 листопада 2016 року у Києві.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР[1] від 23 жовтня 1943 року Щербаченко Марії Захарівні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1073).

Також нагороджена українським орденом Богдана Хмельницького та радянським орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), медалями.

У 1973 році Міжнародний комітет Червоного Хреста «за милосердя, героїзм і звитягу, проявлені нею під час порятунку тяжкопоранених на полі бою» нагородив медаллю імені Флоренс Найтінгейл.

Почесні звання

Почесна громадянка міст Київ (25.05.2000)[2], Ржищів, Яготин (22.09.1994)[3], села Гребені.

Центральний військовий госпіталь № 407 Чернігова зарахував її почесним солдатом.

Мапа почесних звань

Київ

Ржищів

Яготин

Гребені

class=notpageimage|

Мапа міст, у яких Марію Щербаченко визнано почесним громадянином. Легенда позначок:

• більшого розміру — міста (з підписом, якщо населення понад 25 тис. осіб);
• меншого розміру — села, селища і смт

Література

• Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах. — Харьков: Прапор, 1974, стор. 631—634.

Примітки

1. [Указ Президії Верховної Ради від 23.10.1943 року (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 4 березня 2014. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |title= на позиції 50 (довідка) Указ Президії Верховної Ради від 23.10.1943 року (рос.)]
2. Почесні громадяни міста Києва. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 4 березня 2014.
3. Почесні громадяни Яготина. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 21 травня 2013. [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]

Джерела

• Українці у світі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Хто є хто
• Мадам Марія з піхоти^[недоступне посилання з серпня 2019]
• Слава героям^[недоступне посилання з серпня 2019]