Щедрик акацієвий

Щедрик акацієвий
Акацієвий щедрик (Уганда)
Акацієвий щедрик (Уганда)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Crithagra
Вид: Щедрик акацієвий
Біноміальна назва
Crithagra sulphurata
(Linnaeus, 1766)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Loxia sulphurata Linnaeus, 1766
Serinus sulphuratus (Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище: Crithagra sulphurata
Віківиди: Crithagra sulphurata
ITIS: 997838
МСОП: 22720205
NCBI: 2575917

Ще́дрик акацієвий[2] (Crithagra sulphurata) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в Східній, Центральній і Південній Африці.

Опис

Довжина птаха становить 13,5-16 см, вага 15-35,3 г. Самці мають більш яскраве забарвлення, ніж самиці. Верхня частина тіла жовтувато-зелена, поцяткована темно-зеленими смужками, на крилах дві жовті смужки. Нижня частина тіла жовта, боки і груди мають зеленуватий відтінок. Крила і хвіст чорнуваті, пера на них мають жовтувато-зелені края. Дзьоб чорнуватий, знизу біля основи світліший, лапи чорнувато-тілесного кольору, очі темно-карі. Забарвлення молодих птахів менш яскраве, сірувате, верхня частина тіла у них менш жовта. Представники південних популяцій мають більш зелен забарвлення, а північних — більш жовте.

Таксономія

Акацієвий щедрик (Кенія)

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис акацієвого щедрика до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком, зібраним в районі мису Доброї Надії. Він використав французьку назву Le gros-bec du Cap de Bonne Espérance та латинську назву Coccothraustes Capitis Bonae Spei[3]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[4]. Одним з цих видів був акацієвий щедрик, для якого Лінней придумав біномінальну назву Loxia sulphurata[5]. Акацієвого щедрика традиційно відносили до роду Щедрик (Serinus), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження його, разом з низкою інших видів було переведено до відновленого роду Crithagra[6], описаного британським зоологом Вільямом Джоном Свенсоном у 1827 році[7]. Акацієвий щедрик є типовим видом цього роду.

Підвиди

Виділяють три підвиди:[8]

  • C. s. sharpii (Neumann, 1900) — від Анголи до північного сходу ДР Конго, Кенії, Танзанії і північного Мозамбіку;
  • C. s. wilsoni Roberts, 1936 — Зімбабве, південний Мозамбік, Есватіні і схід ПАР;
  • C. s. sulphurata (Linnaeus, 1766) — південь ПАР.

Поширення і екологія

Акацієві щедрики мешкають в Кенії, Танзанії, Уганді, Руанді, Бурунді, Демократичній Республіці Конго, Анголі, Замбії, Малаві, Мозамбіку, Зімбабве, Південно-Африканській Республіці, Лесото і Есватіні. Вони живуть на сухих луках, місцями порослих поодинокими деревами та чагарниками, в сухих чагарникових заростях, зокрема в фінбоші, на полях, пасовищах, в садах і на плантаціях. Зустрічаються поодиці, парами або невеликими зграйками до 12 птахів. Живляться переважно насінням, а також комахами, зокрема термітами. Розмножуються протягом всього року, переважно під час вологого сезону. Гніздо чашоподібне, робиться з гілочок, корінців і сухих стебел, розміщується в колючих чагарниках, на висоті від 1 до 2 м над землею. В кладці 3-4 яйця білого або зеленуватого кольору. Інкубаційний період триває 14 днів, насиджує лише самиця. Пташенята покидають гніздо через 17 днів після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 2 тижні.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Crithagra sulphurata.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 225—226, Plate 11 fig 1.
  4. ↑ а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335.
  5. ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 305.
  6. ↑ Zuccon, Dario; Prŷs-Jones, Robert; Rasmussen, Pamela C.; Ericson, Per G.P. (2012). The phylogenetic relationships and generic limits of finches (Fringillidae) (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 62 (2): 581—596. doi:10.1016/j.ympev.2011.10.002. PMID 22023825. Архів оригіналу (PDF) за 26 вересня 2018. Процитовано 24 квітня 2022. [Архівовано 2018-09-26 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Swainson, William (1827). On several forms in ornithology not hitherto defined. Zoological Journal. 3: 348.
  8. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finches, euphonias, longspurs, Thrush-tanager. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 квітня 2022.

Джерела

Посилання

Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.