|
Шумяцький Борис Захарович
Шумяцький Борис Захарович (16 листопада 1886, Улан-Уде — 29 липня 1938, в'язниця НКВС СРСР) — радянський державний і партійний діяч, революціонер, дипломат, журналіст, учасник Громадянської війни у Сибіру та на Далекому Сході. Другий голова Ради міністрів та міністр закордонних справ Далекосхідної республіки. Керівник радянського кінематографу (1930—1938). Член Середньоазійського бюро ЦК ВКП(б). Біографічні відомостіБув заступником голови Далекосхідної республіки (1919—1920), послом СРСР в Ірані (1923—1925). На чолі радянської кінопромисловості21 листопада 1930 року призначений головою правління «Союзкіно». З 1933 року — начальник Головного управління кінофотопромисловості, з 1936 року — заступник голови Комітету у справах мистецтв. У період керівництва Шумяцьким радянською кіногалуззю було створено фільми «Чапаєв» (1934), «Веселі хлоп'ята» (1934), «Юність Максима» (1934), «Тринадцять» (1936), «Цирк» (1936) та багато інших. У 1934 році в ближньому Підмосков'ї у селищі Первомайський за його ініціативою було відкрито Будинок творчості кінематографістів «Болшево». Був одним із творців Будинку творчих працівників кінематографії — Будинку кіно, ініціатором і головою журі першого міжнародного кінематографічного огляду в СРСР — Радянського кінофестивалю в Москві в 1935 році. З його ім'ям пов'язані успіхи радянського кіно на міжнародних кінофестивалях. Підтримував ідеологічні кампанії уряду Сталіна по боротьбі «з націоналізмом і формалізмом» в українському кіно. Щоправда у критичні для Олександра Довженка 1930-ті роки фактично врятував йому життя, попередивши про небезпеку арешту у випадку повернення з Абхазії в Україну. Автор книги рос. «Кинематограф миллионов» (М., 1935). Арешт і розстрілУ ніч із 17 на 18 січня 1938 року був заарештован за звинуваченням в участі у контрреволюційній терористичній організації та шпигунстві, 29 липня 1938 року розстріляно та поховано на полігоні «Комунарка». Реабілітовано 22 лютого 1956 року ухвалою Військової колегії Верховного суду СРСР. Пам'ятьІм'ям Б. З. Шумяцького названо вулиці в Улан-Уде і Красноярську. Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
