Шталаг 329
Шталаг-329» (нім. Stalag 329) — німецький військовий табір для військовополонених Червоної армії, створений у липні 1941 року. Існував у Вінниці до січня 1944 року, після чого був переформований у радянський табір для німецьких військовополонених. ІсторіяУ Вінниці табір для радянських військовополонених був організований у липні 1941 року. Спочатку полонених розмістили на території військового аеродрому, потім у військовому містечку кавалерійської дивізії. Сьогодні більшу частину території займає військова частина А2287. За утриманням полонених спочатку відповідала команда пересильного табору (дулагу) 152, яка підпорядковувалася 444-й охоронній дивізії Вермахту. У жовтні 1941 року лівобережні області України (місто Вінниця у тому числі) перейшли до цивільної адміністрації Райхскомісаріату Україна. Відповідно, табір — в управління до команди стаціонарного табору (шталагу) 329, яка перебувала тут до 1 грудня 1943 року. Далі з відступом німецької армії полонені перейшли у підпорядкування команди Дулагу-201, яка і здійснила евакуацію табору. У січні 1944 року Шталаг-329, як адміністративна одиниця, був ліквідований. За свідченнями очевидців, на території концтабору відбувалися масові поховання червоноармійських військовополонених, більшість з яких померли від виснаження, хвороб, холоду, голоду, значна кількість була розстріляна. Вінницький табір виконував функцію великого транзитного пункту вивезення полонених червоноармійців на територію Третього Райху. У різний час тут перебували «високопоставлені полонені» генерали Іван Музиченко і Андрій Власов. Робочі командиЧисельність бранців у Вінницькому таборі у різний час сягала від 10 до 20 тисяч осіб. Відділи і робочі команди табору розташовувалися в Бердичеві, Гайсині, Гнівані, Калинівці та інших населених пунктах. Полонені працювали на гранітному кар'єрі, цукрових заводах, селекційній станції, на споруджені ставки Гітлера «Вервольф». Також радянських військовополонених використовували для будівництва доріг. Медичні установиУ таборі був шпиталь (ревір) для поранених та хворих полонених. У листопаді 1941 року німецьке військове командування дозволило організувати у місті ще 2 шпиталі, де військовополонені перебували в умовах звичайної лікарні. Один з них розмістили у Вінницькій психіатричній лікарні. В чернетці інтерв'ю з редакційної статті про умови перебування у Вінницькій психіатричній лікарні з газети «Вінницькі вісті» за 1942 рік, що зберігається у Державному архіві Вінницької області, зазначалося:
Картки військовополоненихНа кожного військовополоненого мала заповнювалась спеціальна картка, які зазвичай використовували для реєстрації полонених в таборах на території Німеччини. Після війни більшу частину цих карток вилучили і перевезли до СРСР і лише нещодавно вони стали доступні для істориків. ПриміткиПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia