Шоломицький Антон Амфілохійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шоломицький.
Антон Амфілохійович Шоломицький
Народився17 січня 1836(1836-01-17)
Шоломичі, Пінський повіт, Мінська губернія
Помер5 квітня 1901(1901-04-05) (65 років)
Бродча, Столінський повіт, Мінська губернія

Антон Амфілохійович Шоломицький[a] (нар. 17 січня 1836(18360117), Шоломичі[be] — пом. 5 квітня 1901, Бродча[be][2]) — січневий повстанець.

Біографія

Народився 17 січна 1836 р. в родині Амфілохія-Теофіла Івановича Шоломіцького та його дружини Євдокії Йосипівни з дому Малищицької. Мав чотирьох братів і сестер.[b] Рід Шоломіцьких належав до давніх шляхетських родів Пінського повіту та послуговувався гербом Гіпоцентавр.[3][4]

Під час повстання служив під керівництвом Ромуальда Траугутта. Був захоплений в полон біля Колодно, і надалі на 15 років був зісланий в Сибір.[5]

Після повернення, станом на 1896 р., працював вчителем математики Грубешівської прогімназії в чині статського радника.[1][6]

Відкриття оригінального пам'ятника в 1933 р.

Мешкав в Бродчі[be], де і був похований на православному цвинтарі.[7]

Меморіалізація

В 1933 р. польська влада встановила меморіальний пам'ятник трьом повстанцям — вихідцям з Шоломичів: Базилію[c] й Шимону[d] Каллаурам, і Антонію Шоломіцькому[12]:

W HOŁDZIE BOHATEROM Powstania Styczniowego 1863 r. Antoniemu Szołomickiemu, Bazylowi i Szymonowi Kałłaurom mieszkańcom wsi Szołomicz RODACY

Cучасник подій і далекий родич Антона Амфілохійовича українсько-канадський письменник Федір Шоломицький в своїх спогадах стверджував що зведення подібних меморіалів було частиною полонізаційної політики[13], яку польська влада проводила на Волині, Галичині та Поліссі в шляхетських околицях[14]:

... в кількох шляхетських селах побудовано пам’ятники в честь полеглих за "свободу" Польщі. Наприклад, у селі Шоломичі, 30 км на схід від Пінська, на велике диво селян виріс великий кам’яний пам’ятник з різьбленим білим орлом, під яким написано: "Kałłaurowi Stanisławowi, pułkownikowi powstańczych oddziałów polskich, poległemu na polu chwały w 1863 roku". Цей легендарний полковник, за твердженнями "відтворювачів" пам’ятника, мав бути родом з села Шоломич, що було правдивою незрозумілою загадкою для місцевих шляхтичів того ж самого прізвища. Ніхто в селі не чув навіть переказів про такого "славного" предка й були б даремні зусилля шукати там же старого документа, який би стверджував тотожність відтвореного "героя". Нічого й дивного, що жителі Шоломич були байдужі до пам’ятника "свого предка" й, ідучи повз нього вечорами, хрестилися, бо втерлося повір’я, що, мовляв, під пам’ятником щось лякає. Таким чином і такими засобами поляки змагали здобути собі на Поліссі "польську" базу, з якої пізніше робили б "рейд" на інші, тим разом "хлопські" села.

Після входження Західної Білорусі у склад СРСР в 1939 р. монумент був знищений радянською владою.

В 2017 р. повстав комітет з відновлення монумента, а 29 серпня 2020 р. був відновлений та урочисто відкритий. Новий пам'ятник був виготовлений з чистого корейського граніту, навідміну від оригінального який був з цементних блоків. Також окрім польського надпису на новому пам'ятнику присутній і білоруський.[15] Відновлення викликало негативний відгук у проросійських джерелах.[16]

Коментарі

  1. ↑ пол. Antoni Szołomicki, рос. Антон Амфилохиевич Шоломыцкий[1]
  2. ↑ Катерина (1832), Фома (1834), Іван (1838-1841), Анастасія (1841)
  3. ↑ Базилій Каллаур — після розбиття його підрозділу, переодягненний в селянку виїхав з Колбів до Жабжиц, і звідти в Малопольщу.[8][9]
  4. ↑ Шимон Каллаур (нар. 1839(1839) — пом. 15 березня 1882) — під час повстання був взятий в полон і зісланий на 4 роки в Сибір. Похований в Перемишлі.[10][11]

Примітки

  1. ↑ а б РДІА ф. 733 о. 165 спр. 1252
  2. ↑ Echa Polesia № 3(67)2020
  3. ↑ Odwiedzamy Powstańców Styczniowych ziemi pińskiej
  4. ↑ Obchody 158. rocznicy wybuchu Powstania Styczniowego na Ziemi Brzeskiej
  5. ↑ Na Szerokim Świecie, 1936, R. 9, Nr. 19
  6. ↑ Anton Szołomicki
  7. ↑ Szołomicki Antoni — powstaniec
  8. ↑ Kurjer Poranny. R. 60, 1936, nr 313
  9. ↑ „Niechaj Polska zna, jakich synów ma”. Rok 1863 na Pińszczyźnie
  10. ↑ POWSTAŃCY STYCZNIOWI — W Przemyslu i okolicy
  11. ↑ Szymon Kałłaur
  12. ↑ Opis dla: Część frontowa monumentu. Widoczna tablica z inskrypcją.
  13. ↑ Одрач Ф. Наше Полісся
  14. ↑ Zarys działalności Związku Szlachty Zagrodowej w latach 1938-1939
  15. ↑ Памятник повстанцам 1863 года установлен в Пинском районе
  16. ↑ Польский миф о мятеже 1863 г. для постсоветского пространства