Шміґельський Іван Йосифович

Іван Шміґельський
Сотник
Загальна інформація
Народження	1879(1879) с. Балинці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область
Смерть	3 грудня 1919(1919-12-03) м. Летичів, тепер Хмельницька область
Громадянство	ЗУНР
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)

Іван Йосифович Шміґельський (1879, с. Балинці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область – 3 грудня 1919, м. Летичів, нині Хмельницька область) – правник, військовик, офіцер австро-угорської армії, старшина Української Галицької Армії. Дядько Ірини Климкевич (Шміґельської) і Полікарпа Шміґельського.

Життєпис

Народився в 1879 р. у с. Балинці на Коломийщині в сім’ї греко-католицького священника о. Йосифа Шміґельського та німкені Марії Мор (Mohr).

Після закінчення кадетської школи і присвоєння в 1904 р. чину кадета перебував у резерві командного складу 33-го піхотного полку Крайової оборони, дислокованого в Стрию, де в січні 1910 р. йому було присвоєно чин лейтенанта.

Навчався в Коломийській державній гімназії й на правничому факультеті  Львівського університету, по закінченні якого в 1913 р. працював авскультантом (молодшим урядником) в Окружному суді в Коломиї, а 1914 р. був переведений на посаду авскультанта Крайового вищого суду у Львові.

З початком Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. Воював на російському фронті, де у вересні 1914 р. був поранений і деякий час лікував стріляну рану ноги в шпиталях Відня. Після одужання повернувся до війська, де в травні 1915 р. йому було присвоєно чин обер-лейтенанта. Упродовж 1916 – 1918 років перебував на фронті. За воєнні заслуги нагороджений імператорською подякою, бронзовою медаллю «За військові заслуги» на стрічці Хреста військових заслуг і Хрестом військових заслуг третього ступеня з військовою відмінністю і мечами.[1]

Після демобілізації з австрійської армії повернувся до Коломиї, де його застали події Листопадового чину, і в грудні 1918 р. вступив до Української Галицької Армії, служив у складі Окружної військової команди в Коломиї, пізніше воював у 2-й Коломийській бригаді УГА, де 1 березня 1919 р. був іменований сотником. Брав участь у польсько-українській війні в Галичині, а влітку 1919 р. разом з УГА перейшов ріку Збруч і на Поділлі воював за незалежність Української Народної Республіки (УНР) у більшовицько-українській війні.[2]

Помер 3 грудня 1919 р. від тифу в шпиталі у Летичеві на Поділлі, місце поховання невідоме.[2]

Примітки

1. Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie 1918. Wien, 1918. Угорська національна бібліотека. Будапешт (німецькою) . 1918. с. 86.
2. Західно-Українська Народна Республіка. Енциклопедія. Т. 4: Т - Я. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Репозитарій. Манускрипт. 2021. с. 473.

Джерела

• Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біограф. словник. Детройт, 1984. С. 499.
• Жалібна книга. Поіменний спис поляглих членів УГА у визвольній війні. Вип.2. Жовква, 1922. С. 21.
• Полатайчук Я. Шміґельський Іван. А ми тую стрілецькую славу збережемо… Т. 2. Коломия: Вік, 2019. С. 170.
• Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії.  / ред. Д. Микитюк. Т. 2. Вінніпеґ, 1960. С. 313.
• Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії.  / ред. Д. Микитюк. Т. 4. Вінніпеґ, 1968. С. 105.
• Ranglisten der K. K. Landwehr und der K. K. Gendarmerie 1918. Wien, 1918. S. 86.
• Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1913. Lwów, 1913. S. 96.
• Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1914. Lwów, 1914. S. 96.