Шлаки організму

Шлаки організму — поширена псевдонаукова концепція, яка постулює наявність у кишечнику та тканинах людини токсичних продуктів метаболізму. Комерційні організації медичної спрямованості пропонують курси лікування від «шлаків», які включають певні препарати для «очищення» печінки та інших органів, а також процедури промивання кишечника. Наукові джерела заперечують наявність таких речовин в організмі людини, а наукові дослідження засобів «очищення організму» не виявили їх ефективності[1][2][3][4].

Аргументи прибічників

«Шлаками» прийнято називати продукти розпаду, які не можуть самостійно виводитися з організму і накопичуються у ньому.[5] Насамперед це залишки клітин, що відмерли після їх ділення. Процес ділення і оновлення клітин є постійним. Шлак як своєрідне «сміття», «відходи» життєдіяльності накопичується у внутріклітинному і міжклітинному просторі. Частково він виходить з організму з різноманітними виділеннями (потом, екскрементами, гноєм, лупою, менструцаційними та геморойними кровотечами), але ще більше залишається у ньому у міжклітинному просторі, а також утворює у організмі різноманітні «схованки», «ніші», «сумки» тощо. Зазвичай під терміном «шлаки» розуміють все шкідливе, що містить організм людини внаслідок неправильного харчування, переїдання, шкідливих звичок, вживання ліків (особливо хімічних препаратів), малорухомого способу життя. Чим більше зашлакований організм — тим гірше себе почуває і виглядає людина. Прихильники теорії стверджують, що в організмі дорослої людини може бути від кількох до кількох десятків кілограмів шлаків[джерело?].

Крім того, продукти, які не виводяться і накопичуються в кишечнику, починають гнити, а це несприятливо позначається на стані шкіри, волосся і навіть призводить до виникнення неприємного запаху з рота. Чистий, незашлакованний кишечник, є запорукою доброго самопочуття та зовнішнього вигляду.

Прихильники нетрадиційної народної медицини вважають, що шлаки у організмі людини утворюються приблизно за тією ж схемою, що і металургійні шлаки, оскільки, на їх думку, відходи життєдіяльності людини утворюються обов'язково. Вони аргументують це тим, що харчування і вживання хімічних препаратів, трансжирів, алкоголю, тютюну, наркотиків обов'язково приведуть до утворення відходів. І не всі вони виводяться самостійно.

Критика

Концепція наявності шлаків в організмі скептично сприймається науковим співтовариством. В цілому її противники вказують на відсутність коректних доказів існування шлаків (в тому сенсі, який вкладається в це поняття прихильниками концепцій про необхідність «очищення») як таких. Нормальний, здоровий організм не накопичує шкідливих речовин, в той час як прихильники «теорій очищення» і продавці засобів «для очищення організму» просто постулюють існування шлаків, не переймаючись доказами[6].

Медики попереджають про загрозу для здоров'я з боку конкретних засобів «очищення від шлаків», що являють собою переважно різні комбінації діуретиків і проносних: їх постійне застосування може призводити до порушення роботи шлунково-кишкового тракту, нирок та інших внутрішніх органів.

Примітки

  1. Алексей Водовозов. Гидра колонотерапии. Гид-АВС, 02.08.2011. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 30 вересня 2016. [Архівовано 2016-10-01 у Wayback Machine.]
  2. Sies, Christiaan W; Brooker, Jim (2005). Could these be gallstones?. The Lancet. 365 (9468): 1388. doi:10.1016/S0140-6736(05)66373-8. ISSN 0140-6736.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 18 лютого 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. article.php? id = 200201280151002 Шлаки — вигадка маркетологів [Архівовано 12 лютого 2008 у Wayback Machine.] // «Труд», 28.01.2002.