Шкурин Віктор Георгійович

Шкурин Віктор Георгійович
Зображення
Зображення
Дата народження5 січня 1932(1932-01-05)
Місце народженняМаріуполь, Маріупольська округа, Українська СРР, СРСР
Дата смерті25 жовтня 2020(2020-10-25) (88 років)
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство СРСР
 Україна
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
ВчителіКармен Роман Лазарович
Професіякінооператор, кінорежисер, сценарист
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист України заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка
IMDbID 0794551
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шкурин.

Віктор Георгійович Шку́рин (нар. 5 січня 1932, Маріуполь — пом. 25 жовтня 2020, Київ) — радянський, український режисер-документаліст; член Спілки кінематографістів України. Народний артист України (2002).

Життєпис

Народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в сім'ї робітника. 1957 року закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 1957—1964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі. Член КПРС з 1958 року.

Впродовж 1960—1964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки».

Могила Віктора Шкурина, Байкове кладовище

Батько актора і режисера Ігоря Шкурина.

Помер на 89-му році життя 25 жовтня 2020 року[1]. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (50°24′52.60″ пн. ш. 30°30′13.80″ сх. д. / 50.4146111° пн. ш. 30.5038333° сх. д. / 50.4146111; 30.5038333).

Фільмографія

Створив стрічки
  • «Двоє з мартену» (1965);
  • «Запорожець на Олімпі» (1965);
  • «Десант у безсмертя» (1965);
  • «Дружина Червоного Хреста» (1965);
  • «Київ—66» (1966);
  • «Соната про художника» (1966);
  • «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968);
  • «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю;
  • «Рік народження 1918» (1968);
  • «Український квартал» (1969);
  • «Завжди бути напоготові» (1970, фільм присвячений Володимиру Леніну);
  • «Курган Товста могила» (1970);
  • «Естафета мужності» (1971);
  • «Про дружбу співа Україна» (1974, співавтор, сценограф);
  • «Вогні Придніпров'я» (1976);
  • «Арсенальська заства» (1978);
  • «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981);
  • «Радянський характер» (1982, телефільм);
  • «Бути чи не бути» (1985);
  • «Поділю твій біль» (1989);
  • «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992);
  • «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992);
  • «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф);
  • «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»;
  • «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим).

Знімався у епізодичних ролях у фільмах «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ Пішов із життя кінорежисер Віктор Шкурін. Детектор медіа. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
  2. ↑ Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.

Література

Посилання